ПОИСК
Україна

«Батькову нагороду отримає син Марат»: Сергій Сова, фото руки якого облетіло весь світ, посмертно став Героєм України

19:52 29 вересня 2022
Оксана та Сергій Сова

У Нікополі в останню путь провели 36-річного старшого солдата славетної 93-ої бригади «Холодний Яр» Сергія Сову. «ФАКТИ» стали першими, хто розповів читачам історію бійця, який до останнього подиху та патрону боронив Харківщину. Фото саме його руки з синьо-жовтими браслетами, облетіло світ. Тіло воїна знайшли в одній з могил після визовлення Ізюма.

Завдяки цим браслетам та татуюванням вдова бійця Оксана Сова й упізнала свого коханого чоловіка та батька двох дітей.

«Я їздила у Харків на процедуру упізнання, здала ДНК. Жодних питань у слідчих не виникло, адже упізнати Сергія я могла за багатьма характеристиками, в першу чергу, за тими ж татуюваннями. Якимось дивним чином все збереглось, видно чітко кожну букву імен наших дітей. Це дійсно якесь диво і, мабуть, Сергій із небес доклав багато зусиль, аби ми його якнайшвидше знайшли, — розповіла „ФАКТАМ“ Оксана Сова. — Після оформлення всіх документів тіло віддали і з військовими почестями ми провели нашого Героя в останню путь. Поховали на Алеї Слави».

Під час нашої першої розмови з Оксаною вона розповідала, що син Марат написав звернення президенту Володимиру Зеленському, де й зазначив, що мав би за честь отримати батьківський орден з його рук. За мужність та відданість Україні, адже на війні Сергій Сова — з 2014 року. Після похорону військовослужбовця родині зателефонували з Офісу президента.

«Представники повідомили, що Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння моєму чоловіку звання Героя України посмертно. Й найближчим часом нас мають запросити до Києва для вручення нагороди. Хочу, щоб саме Марат її отримав. Попри те, що йому лише 14 років, він мене дуже сильно підтримує, думки наче у дорослого. Звісно, коли оголошували таку новину, я розплакалася, адже звання дісталося надзвичайно великою ціною. Втім, Сергій його заслужив, бо відчайдушно та за покликом серця боровся за рідну Україну, за мирне небо над нами», — каже Оксана.

Співрозмовниця зізнається, що втомилась від уваги журналістів, бо занадто боляче дається кожен спогад: «Але я не маю мовчати. Рука мого чоловіка стала символом незламності та боротьби кожного воїна, кожного українця. Її бачив вже весь світ. І я б хотіла, аби власника цієї руки теж знали в обличчя. Дуже хочу, щоб знали як він виглядав і запам’ятали його таким, яким він був за життя, а не за тим, що залишилося…»

Ексклюзивний матеріал «Рука мого чоловіка — це символ гідності та мужності українського воїна»: про бійця, тіло якого знайшли в Ізюмі, розповіла його дружина" читайте на сайті «ФАКТІВ».

1056

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Instagram

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів