«Ви ще можете врятувати Росію від трагедії»: Рєзніков звернувся до російських офіцерів
Міністр оборони України Олексій Резніков записав відеозвернення до російських офіцерів та командування.
«Це послання із Києва. Мене звуть Олексій Рєзніков. Я — міністр оборони України. Я звертаюся до солдатів та матросів. Сержантів та старшин. Мічманів, офіцерів. Генералів та адміралів російської армії. Я не обмовився. Саме російської армії. Насамперед мої слова адресовані офіцерам та командуванню. Тому що ви приймаєте рішення. Я не торкатимусь поточної ситуації на фронті. Ви її й так знаєте. Поговоримо про те, що буде далі. Про ваше майбутнє. Адже ви про це напевно замислюєтеся.
Сприйміть те, що скажу, як слова людини з певним життєвим досвідом. Я відслужив термінову службу у радянській армії. Демобілізувався сержантом. Але я — цивільний. І більшість мого професійного досвіду — юриспруденція та переговори. Всі, хто був зі мною в переговорах навіть з іншого боку столу, зокрема — з Росії, знають, що мій стиль — говорити правду. Як юрист, я звик оперувати фактами. Хочу звернути вашу увагу на таке.
Генерал Валерій Залужний. Головнокомандувач Збройних Сил України. Його знають та поважають не лише в Україні, а й у багатьох країнах. Поважають за те, що він успішно захищає свою країну проти однієї з найсильніших армій світу. Він не соромиться визнати, що уважно вивчав роботи начальника російського Генштабу Валерія Герасимова. Нині ж грамотно застосовує цю науку на полі бою. Генерал-полковник Олександр Сирський. Командувач наших Сухопутних військ. Саме він керував обороною Києва. А зараз очолює операцію у Харківській та Луганській областях.
Віце-адмірал Олексій Неїжпапа. Командувач Військово-Морських Сил України. Він із своїми людьми відправив на дно російський флагман. Вперше за 100 років.
Генерал-лейтенант Микола Олещук. Командувач Повітряних Сил України. Які ваша пропаганда на словах знищила ще в лютому. Але ви досі щодня ховаєте товаришів. Наші десантники під командуванням генерал-майора Максима Миргородського зараз у перших лавах згортають вашу оборону.
Де ваш десант? Ви знаєте. Там же де і ваша морська піхота. На цвинтарях. У Костромі. Пскові. Рязані. Ульянівську. Калінінграді. Улан-Уде. Тулі, Новоросійську та інших містах. Ваші десантники зараз гинуть на правому березі Дніпра. Вони знають свою справу. Але хтось у Кремлі вирішив відправити їх на вірну смерть. Чому так відбувається? Все дуже просто. Вас обдурили та зрадили. Вам обіцяли легку прогулянку. А відправили у пастку. Ви платите кров'ю за чиїсь фантазії та хибні цілі.
Тепер вас не слухають. Тому що послухати вас зараз означає визнати помилки. А у Москві не люблять правду. Їм простіше розповісти, як ви героїчно загинули у битві з вигаданими полчищами НАТО. Країни НАТО постачають нам зброю. Це правда. Але б'ють вас цією зброєю українські воїни. Ви про це знаєте. Президент України Володимир Зеленський відвідує фронт. Чи то Лисичанськ під ударами чи звільнений Ізюм. Я сам неодноразово вручав нагороди та бойову зброю найкращим воїнам прямо в окопах. Це честь для мене.
Наш Президент — зі своєю армією. А де ваш? Ви знаєте, що в Україні нікого не звільняєте. Ви знищуєте цілі міста, де зовсім недавно вас вважали добрими сусідами і розмовляли російською. А тепер посіяно ворожнечу на покоління вперед. Багато хто з вас уже зрозумів — вас відправили помирати не за праву справу. Може тому ваш ховається в бункері, а не тримає удар поруч з вами? Він боїться вашого прозріння, презирства та вашого справедливого гніву.
Наші захисники Маріуполя виконали наказ до кінця. І ми зробимо все, щоб їх витягти. Ми це вже робимо. Тому що вони — герої. Я можу перерахувати десятки імен наших генералів, офіцерів та солдатів. Тому що ми пишаємось ними. Я як міністр пишаюся ними. Вони — сіль нашої землі. Ми піклуватимемося про них і після війни.
А хто ви тепер? Запитайте себе — ким вас вважають? Ким ви будете після цієї війни для своїх дітей та онуків, коли вони впізнають правду? Як увійдете в історію? Як ті, хто воював під одним прапором із зеками? Ви і залишитеся в пам'яті як злодії, ґвалтівники та вбивці. Я вам скажу, що буде далі.
Тисячі російських парубків загинуть. Ще більше залишиться без рук, без ніг. Але їх осоромлять. А вас зроблять винними. І знову зрадять.
Як уже зраджували не раз. Згадайте війни у Чечні. Вас вже публічно принижують ті, хто воює у тік-току. І це лише початок. З людиною, яка поки що очолює Росію, ніхто вже не говоритиме. Про це чітко сказав Президент України. Хто представить Росію на можливих переговорах у майбутньому?
Я вам скажу. Ті, хто вас уже обдурив. І готується зробити винними. Тому що, або вони, або ви. І ви знаєте, що це правда.
У московських чиновників та політиків, які відправили вас на війну, гроші та майно перебувають у країнах НАТО. Які дають нам зброю. Їхні сім'ї в країнах НАТО. Зовсім недавно вони чудово себе почували у Лондоні та Вашингтоні. Їм триста років не потрібен Лиман, Попасна чи Каховка. Вони навіть не знають, де це. Вони розуміють, що потрапили до пастки з війною. І зроблять усе, щоб списати на вас свої прорахунки. Свою крадіжку. Перекласти відповідальність.
Після війни саме ви дивитиметеся в очі калікам, вдовам і сиротам ваших солдатів. Бо ніхто з Кремля до них не вийде. Вам доведеться жити поруч із тими, хто зараз натовпом біжить від мобілізації до Фінляндії, Грузії, Казахстану і навіть Монголії. І вони будуть впевнені, що вчинили правильно.
Ви ж це усвідомлюєте, чи не так? Я не даватиму вам порад. Просто знайте. Українцям не потрібна російська земля — нам достатньо власної. І ми повернемо її всю. Ми гарантуємо життя, безпеку та справедливість усім, хто відмовиться воювати негайно. І ми досягнемо трибуналу для тих, хто віддавав злочинні накази. Ви ще можете врятувати Росію від трагедії, а російську армію від приниження. Але час минає. Не проґавте його".
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
845Читайте нас у Facebook
