Він мріяв про власний будинок та ферму з розведення осетрових риб: щемлива історія про загиблого українського героя

У Вінниці попрощались із військовослужбовцем Андрієм Літвіновим. Коли у його рідному Донецьку в 2014 році почалися протести, він працював журналістом на Домінікані. Проте покинув усе та повернувся до України, аби захищати рідну землю. Загинув боєць у грудні 2022 року в Соледарі.

«Він не був „героєм“, тобто дуже зрідка розказував про свої „походеньки“ в окупований Донецьк, чи „на той бік“ ще тоді в 2014−15, не розказував і зараз, під час коротеньких приїздів додому в 2022, хіба що тільки тоді, коли відпускало, чи коли знімав нарешті напругу за столом з друзями. Але чи знаєте ви ще когось, хто покинув би сонячний берег Домінікани, чарівну подругу, добре оплачувану роботу кореспондента на бронік, берці, автомат та добробат у 2014-му? Причому при суттєвих „отягчающих обстоятельствах“: батько на окупованій Луганщині, мама в Челябінську, дві залишених квартири у Донецьку, — пише про загиблого його друг — Павло Мельничук. — Те, що трапилось з його рідним містом, його дуже мучило, Андрій щоразу в розмовах повертався до цього. Як прекрасне місто, ще зовсім нещодавно вбране у вишиванки і жовто-бакитні прапори, захопила сіра і агресивна бидлота? А ще він був російськомовним в основному і дуже болюче реагував на зауваження типу „…ти чо з Ростова, чё по-русски говоришь?“. Одного разу це ледве не завершилось бійкою».

Маючи статус УБД, але не маючи нікого рідного чи близького тут, Андрій Літвінов вибрав саме Вінницю для проживання після «тієї» війни. Дуже швидко обріс друзями, що всіляко його підтримували.

«Так трапилось, що він жив поряд зі мною десь біля року, аж поки не отримав квартиру.

То ж я мав вдосталь часу наговоритись з ним про всі його минулі втрати-розчарування та мрії. Він мріяв про власний будинок десь під Вінницею і свою ферму з розведення та вирощування осетрових риб. Дуже багато знав та читав про це.

А ще він мріяв хоч раз в житті назбирати грибів, бо на териконах Донбасу з грибами біда. Ми часто виїздили з друзями на Дністер, ловили раків, рибу, навіть якось назбирали по цілому відру білих грибів ! Я «присадив» його на підводне полювання і в нього виходило !
Тобто мрії потроху почали збуватись, він купив авто та будинок під Вінницею з величезним сараєм, з бетонованим погребом. Але в 2022-му почалась «ця» війна, а він ССО-шник".

Останню неділю минулого року, додає товариш, він з Андрієм не зв’язувався, бо сам був в тих краях, де мобільний зв’язок погано проростає.

«Його підрозділ мали перевести з-під Херсону аж під Бахмут. Він опинився в Соледарі… Там було пекло і хтось таки мав притримувати ті пекельні дверцята. 30 грудня був приліт „120 мм“ міни, з п’яти бійців в двох сусідніх окопах вціліло тільки двоє. Тіла зразу не вдалось вивезти, вже пройшло більше 40 днів. По фото тіло впізнали».

Нагадаємо історію 6-кратного чемпіона України, який віддав життя за батьківщину.

4132

Читайте нас у Facebook