«Іноді біль — це найменше зло»: як пережити війну без ПТСР
Війна — дуже велике випробування для психіки. Адже людський мозок — найскладніший об'єкт, з усіх відомих нині науці. За насиченістю матерії, кількістю і заплутаністю внутрішніх зв'язків з ним не можуть зрівнятися, а ні глибини океану, ні далечінь космосу. «Тому мене дивує, коли людську поведінку описують у термінах простих лінійних послідовностей», — ділиться психологиня Ванда Буганова, яка допомагає українцям пережити жахіття війни.
«Якщо стукнути коліно, воно, звичайно, болітиме, і тут все прозоро і буквально, — зазначає психологиня. — Але це далеко не єдиний механізм виникнення болю. Наприклад, у психосоматиці описаний інший процес. Орган або група м'язів може з різних причин припинити виконувати свої функції. В результаті, сусідні та суміжні органи отримують подвійне навантаження. Це, як у колективі, в якому — хто більш всіх працює, того й навантажують.
Якщо така ситуація триває досить довго, подвійно навантажена частина людського тіла починає болем сигналізувати: «Я — на межі своїх можливостей! Потрібні зміни, інакше я зламаюсь!» Якщо людина сприймає цей сигнал і звертається до компетентних фахівців, є ймовірність, що буде виявлено справжній «винуватець» дисбалансу в організмі та справедливість відновиться. Якщо ж фокусувати увагу лише на симптомі, та до того ж направити на нього часто агресивний «лікувальний» вплив, ситуація може погіршитися. Остеопати, наприклад, виділяють у людському тілі 5 нервових ланцюгів і від місця болю йдуть ланцюгом, вишукуючи місце, вплив на яке нівелює симптом.
Тож, не поспішайте нарікати на те, що болить. Це може виявитися якраз місцем сили, яке працює і за себе, і за того, хто уникає своїх обов’язків. Якщо зеленка, масаж і компрес не допомагають, йдіть іншими шляхами — шукайте у місцях, які можуть бути неочевидними".
Слід мати на увазі, додає психологиня, що іноді біль — це найменше зло, і за рахунок неї організм та психіка вирішують якесь більш масштабне і складне завдання.
«Я не до того, що біль треба терпіти. Навпаки, — заначає Ванда Буганова. — Біль сигналізує про те, що відбувається щось, на що потрібно звернути увагу та змінити. Але не завжди цей механізм простий і прямолінійний. Крім того, зазвичай, він неповторно індивідуальний. Тобто загальні схеми не працюють. Важливо розібратися в тому, що відбувається, як у детективній загадці — збираючи докази по крихтах.
Але у будь-якому разі пропоную не переставати вірити в мудрість природи та здатність власного організму виживати та відроджуватися. Так само, як всі ми зараз тримаємось за те, що все буде Україна, так само, важливо вірити, що організм кожного з нас, психічна організація та душа витримає війну та розквітне за першою можливістю".
543Читайте також: Не варто говорити, що «все буде добре»: психолог про те, чому не всі українці «звикли» до війни
Читайте нас у Facebook
