Загинув поблизу Часового Яру: ворожий снаряд забрав життя легендарного командира з Тернополя
6 квітня, виконуючи бойове завдання поблизу Часового Яру на Донеччині, загинув воїн з Тернополя Сергій Коновал з позивним «Норд». Він був командиром 2-ої стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 67-ої окремої механізованої бригади ЗСУ.
«Сергій вступив до Пласту в 2020 р. в місті Тернополі. Член 5 куреня УСП „Орден Хрестоносців“ ім. А. Шептицького, де здобув внутрішньий курінний ступінь „Лицар“. Пройшов крайовий вишкіл дійсного членства № 228. Був інструктором з військової справи у курінному юнацькому таборі 51 куреня ім. Святослава Завойовника. Планував скласти пластову присягу, проте не встиг це зробити через участь у бойових діях. Здобув вищу освіту за спеціальністю стоматолога в Тернопільському національному медичному університеті ім. І. Я. Горбачевського», — йдеться у некролозі.
Боєць був активний у громадському житті Тернополя, а ще захоплювався велосипедним спортом та грою на гітарі. Був оператором і співпродюсером фільмів «Шлях поколінь», «Дорога в Карпати», «Трохи нижче неба». Знімав кліп про Тернопіль на пісню місцевого гурту «Кожен з нас».
«Сергій — учасник Революції гідності. Від березня 2014 року був парамедиком добровольчого медичного батальйону „Госпітальєри“ ДУК „Правий сектор“, згодом — командир 6-ї резервної сотні ДУК „Правий сектор“. Брав участь у боях за Станицю Луганську, Піски, Мар'їнку. Учасник ГО „Білі берети“. Один із засновників „Дому ветерана“ в Тернополі. Працював начальником відділу Тернопільського обласного молодіжного методичного центру. Співорганізатор національно-патріотичних заходів».
Під час повномасштабного російського вторгнення воював за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Згодом служив на Лиманському напрямку. Мав звання молодшого лейтенанта. В 2023 р. був нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня.
«Загинув на фронті поблизу міста Часів Яр Донецької області внаслідок прямого попадання ворожим снарядом в бліндаж де знаходився під час виконання бойового завдання з побратимом та земляком Петришином Тарасом „Химерою“. Залишив дружину-волонтерку Ольгу Данченко, з якою одружився в січні 2024 р., маму та молодшого брата Артема, що теж воює на фронті»
Раніше «ФАКТИ» писали про те, що у пам’ять про єдиного сина, що загинув на фронті, мама облаштувала студію звукозапису на Вінниччині.
1311Читайте нас у Facebook
