«Палала автівка, а в ній — тіло жінки»: парамедик про пережите на місці ракетного удару в Кривому Розі

Ірина та Віктор Міронови з Кривого Рогу від початку повномасштабного вторгнення постійно допомагають цивільним та військовослужбовцям. Як писали «ФАКТИ», подружжя познайомилось під час навчань парамедиків, там між ними спалахнули почуття і невдовзі вони побрались. Подружжя опікується як бійцями, так і цивільними. 4 квітня, в день ракетного удару по рідному місту, де загинуло 18 людей, парамедики вже за 15 хвилин були на місці вибуху російського «Іскандеру». Рятували поранених, заспокоювали тих, хто втратив найрідніших.

- Ми з чоловіком, якщо знаходимось вдома, то завжди працюємо після кожному прильоту, — розповідає «ФАКТАМ» волонтерка та парамедик Ірина Міронова. — 4 квітня, мабуть, вперше в житті впорались зі всією роботою до вечора. Запропонувала Віктору прогулятись парком, бо останні місяці дуже важкі. В той день в душі відчувала, що може статись горе. Мене ж побратими навіть «Відьмою» називають через хорошу інтуїцію. І вона на жаль, не підвела. Трагедія сталась у Саксаганському районі, він молодіжний, ніяких військових об’єктів там немає. Живуть мирні люди. Поруч щільна забудова, ресторанчик, а посередині зелена зона й дитячий майданчик. Вечір, п’ятниця, гарна погода, граються діти, дорослі вигулюють тварин. Тому було багатолюдно. Ніхто і не встиг зреагувати на тривогу. Та й багато людей останнім часом розслаблені, не буду приховувати це. Десь о 18:50 пролунали вибухи й ми з чоловіком побігли на місце. Були там за 15 хвилин. Хоч наша організація займається зазвичай загиблими, намагались врятувати живих. Бо з нами завжди рюкзак «міні-операційна», ходимо з ним скрізь.

- Що побачили на місці?

- Ракета влучила біля дитячого майданчика, в землю. Радіально накрило тих, хто був на вулиці. Пізніше з будинку винесли два тіла — люди загинули в квартирах. На місці влучання стояв стовп диму, крики людей, які просили про допомогу. Це дуже страшно. Палала автівка, а в ній — тіло жінки. Воно сильно обгоріло, тому провести експертизу буде складно. В іншій машині загинув місцевий тренер, його вже ідентифікували. Найважче дивитись на тіла діток. Ми бачили 7-річну дівчинку, яка загинула у пісочниці. На місці удару бачили жінку, яка йшла з магазину, бо коло неї лежав мішок корму для тварин. Біля інших тіл були якісь напої, люди саме повертались додому, щоби відпочити. Багато загиблих… Потім люди вже нас кликали самі. Ми несли з Віктором важкопораненого чоловіка, одну жінку занесли до карети швидкої на ношах, реанімували її та наклали турнікет, бо у постраждалої була велика кровотеча. Дай Бог, щоб їй не ампутували ногу, бо уламком скла її сильно понівечило. Якщо під час минулого прильоту по житловій забудові у Кривому Розі, де ми працювали, у потерпілих були травми черепа, уламки заходили в обличчя, й поруч із тілом можна було знайти скальп та коси, то 4 квітня найбільше було травматичних ампутацій кінцівок. Внутрішня кровотеча і людина помирає.

- Всю країну облетіли кадри порятунку хлопчика, якого батьки благали врятувати. Там на відео впізнала вас. Розкажіть про цю дитину.

- Чотирирічного хлопчика принесли на ношах до карети швидкої. В матері підкосились ноги, а вона тримала дитя… Лікарі сказали, що він помер. Але матір та батько хлопчика з такою надією дивились на нас та медиків… Вони кричали: «Врятуйте, людоньки, зробіть що-небудь. Ти ж мене розумієш». Я розуміла її біль, відчай. Кинулась шукати дефібрилятор. Але його ні в кого не знайшлось. В кареті швидкої не було засобів для реанімації. Ми з колегами намагались реанімувати малечу. Здавалось, що у ті хвилини прослуховувалось серцебиття. Зрештою, хлопчика забрали до лікарні, проте врятувати його так і не змогли…

- Які травми отримав цей хлопчик?

- Я думаю, що це була внутрішня кровотеча в області грудної клітини. Коли підняли одяг, то біля правої ручки побачили уламок. Ймовірно, він зачепив область серця. Якщо поранення наскрізне, як у цьому випадку, то уламки внутрішньо розривають органи. І це призводить до летальних випадків. Так само небезпечні уламки скла у тілі, які з рухом крові та вдихом-видихом можуть переміщуватись всередині.

- Надавали потерпілим психологічну допомогу?

- Так, це вкрай важка місія. Хтось виклав фото у мережі, де я сиджу біля військового. Він приїхав у відпустку, але так і не встиг обійняти сина, бо російська ракета його вбила… Ми сиділи біля тіла дитини, батько курив, його стан був жахливий. Попросив дати якихось ліків.

- Як самі переживаєте побачене на місці трагедії?

- У мене ПТСР (посттравматичний стресовий розлад. — Авт.), коли бачу тіла дітей. Тому самі розумієте… Також вчора мій побратим написав, що їх переводять на Курщину, а це, за його словами, білет в один кінець. Він зі мною навіть попрощався. Тому мене накрило, хоча це на мене не схоже, бо я сильна і не маю показувати слабкість перед іншими.

Раніше «ФАКТИ» розповідали про те, як родина дивом вижила під час ракетного удару російських терористів по Полтаві.

1672

Читайте нас у Facebook