Українські траки в США: як логістичний експерт з України будує маршрути за океаном
Станом на 2024 рік у США понад 13,4% мігрантів — українці. З 2021-го приріст становив близько 28%. Фактичні цифри можуть відрізнятися, адже лише 2400 осіб отримали офіційний статус біженця після 2022-го.
Втім, значна частка мігрантів — ті, хто переїхав до Америки задля втілення своїх мрій. Серед них — Вадим Збаращук, молодий підприємець, який з перших днів міграції почав підкорювати логістичний ринок США.
Це історія про те, як звичайне хобі перетворюється на бізнес, як мігранти формують діаспору та впливають на сприйняття України за океаном.
Від захоплення 18-колісниками до власної компанії
Ще з юних років Вадим Збаращук цікавився важкими автомобілями. Коли ровесники мріяли про спорткари, він хотів сісти за кермо «фури». І не звичайної, як-от у Європі, а справжнього «18-колісного монстра», характерного для доріг США.
«Просто уявіть цей дикий норов, який розкривається від найменшого дотику до акселератора. Цю потужність, з якою навіть 20 тонн причепа сприймаються як щось органічне. Відповідальність і гордість, коли рухаєшся хайвеєм, вітаєшся з такими ж далекобійниками. Навіть якщо ніколи раніше їх не знав», — описує Вадим своє сприйняття професії на старті.
Чоловік прибув до Америки ще до початку повномасштабної війни в Україні (вдома працював начальником оперативного відділу ремонту комунального підприємства). І одразу ж влаштувався у сфері перевезень. Історія далеко не звичайна: Вадим після імміграції відкрив власну справу, тобто логістичну компанію. Одна вантажівка, потім інша, далі цілий штат.
Чому саме США?
«США — країна можливостей для логістів. Мільйони кілометрів доріг. Контрактів більше, ніж тих, хто може їх своєчасно виконати. Мрія, що стає реальністю», — пояснює Вадим.
І хоча Україна також має потенціал, у фінансовому контексті вона поки не конкурує з американським ринком.
Від найманого водія до власника логістичної компанії
«Коли тільки починаєш, то не маєш доступу до „соковитих“ вантажів. Платять кілька баксів за милю, а іноді й фіксовану ставку, яка не залежить від годин роботи», — розповідає Вадим.
Він починав як вільний перевізник та найманий водій, а згодом відкрив свою справу Owner Operator. І зареєстрував компанію AVZ GROUP CORPORATION.
Бізнес, який виник із потреби
Сухопутні перевезення — найбільший ринок логістичних сервісів у США. І він же досить відкритий для нових гравців. У різних штатах відчувається дефіцит водіїв — як локальних, так і далекобійників.
Компанія AVZ GROUP CORPORATION сформувалася вчасно, щоб «захопити» деяку частку ринку. Не без викликів, але майже без конкуренції. Адже попит в регіоні перевищував пропозицію. Відчувався дефіцит перевізників, який і компенсувався зусиллями нового підприємства.
Тракери у вишиванках як один з факторів підтримки України за кордоном
«Відкинувши суто фінансову сторону питання, скажу, що наших перевізників у США цінують. Ми працьовиті, відповідальні та пунктуальні. Коли брокер чи власник вантажу дізнається, що ти українець — охочіше йде на контакт», — розповідає Вадим.
Він додає: «Більше не платять, але й менше теж. Умови фактично такі самі, як для місцевих».
За його словами, щороку долучаються до святкування національних подій.
«Зокрема, до Дня вишиванки прикрашаємо вантажівки, обираємо традиційний одяг. Так ми демонструємо свою автентичність і нагадуємо американцям про боротьбу, яку веде Україна за виживання», — розповів Вадим.
Спільнота українських перевізників у США, яка популяризує вітчизну
«Коли приїжджаєш до США, одразу виникає питання „а що ж далі“, навіть попри підготовку до переїзду. Однак якщо маєш мету працювати в логістиці — все значно спрощується», — каже Вадим.
І дійсно, в Америці бути водієм вантажівки — означає потрапити до кола «своїх».
Українські компанії та водії відомі дисципліною, відповідальністю та якістю роботи, що формує позитивний імідж країни.
«Чесно кажучи, хотілося б бачити український логістичний ринок настільки ж розвиненим, як у США. Я вірю, що це реалістична перспектива. У майбутньому, коли настане мир», — підсумовує Вадим.
Читайте також про українських біженців, які переїхали до Північної Дакоти для роботи на нафтових родовищах.
16Читайте нас у Facebook
