Знаменитий скульптор Марк Антокольський, день пам'яті якого сьогодні відзначається у багатьох європейських країнах і монументальні роботи якого, до речі, представлені у київському музеї російського мистецтва, народився в бідній багатодітній єврейській родині у місті Вільно, яке відносилося тоді до російської імперії. Його батько мав невелику харчевню. Робочих рук там завжди не вистачало. І дитяче захоплення молодшого сина, який малював скрізь, де тільки міг, — на столах, на стінах, на дверях, — батька настільки дратувало, що бив він за це Марка нещадно. А той позбутися своєї пристрасті до малювання просто не міг.

Порятунком для хлопчика стало те, що мама, яка шалено його любила, віддала сина в підмайстри до різьбяра дерева. Одного разу у майстерню прийшла дружина багатого єврейського купця Апатова з донькою. Вражені красою робіт юного художника, вони розповіли про нього дружині Вільненського генерал-губернатора, яка мала славу покровительки молодих талантів. Саме завдяки особистій участі цієї жінки Марк Антокольський і був прийнятий в Академію мистецтв у Петербурзі.

Викладачі ставилися зневажливо до єврейського хлопця, який швидко подружився з іншими студентами, серед яких були майбутні знаменитості Васнецов, Савицький, Рєпін. Але не визнавати його очевидних успіхів не міг ніхто. І перший же курс він закінчив зі срібною медаллю, отриманою за дерев'яну скульптуру «Єврей-кравець». Другий курс ознаменувався для Марка ще однією такою ж медаллю — за скульптуру «Скупий». Правда, коли покровителька навчального закладу велика княгиня Марія Миколаївна замовила для себе копію цієї роботи, керівництво Академії швидко замінило срібну медаль на золоту.

Те ж саме відбулося і зі статуєю «Іван Грозний». Професори спочатку навіть відмовлялися її подивитися. Однак після того, як на запрошення тієї ж великої княгині у комірчину молодого скульптора на горищі (!) завітав її брат імператор Олександр II, студенту Антокольському було присвоєно звання академіка. Випадок небувалий в історії навчального закладу.

«Іван Грозний», показаний після цього широкому загалу, мав неймовірний успіх. «Я заснув бідним, — писав потім скульптор, — а прокинувся багатим. Вчора був невідомим, а сьогодні вже став модним». Копію «Івана Грозного» замовив для своєї колекції і Кенсінгтонський музей в Лондоні.

Нові роботи Антокольського — «Спіноза», «Петро I», «Ярослав Мудрий», «Нестор-літописець» та інші приносять скульптору вже європейську славу. Вищі нагороди Всесвітньої виставки у Парижі у 1878 і 1900 роках призводять до присвоєння йому ордена Почесного легіону і звання академіка багатьох західних академій: Віденської, Берлінської, Лондонської та інших.

Разом з дружиною (тієї самої донькою купця Апатова з Вільно) він переїжджає з Парижа у Рим, з Риму до Відня, з Відня до Берліна. Він купається в славі і багатстві. Але все це закінчується разом з трагічною смертю єдиного сина, пережити яку великий скульптор вже так і не зміг. Загострення хвороби легенів призвело його до швидкої смерті у Франкфурті-на-Майні у липні 1902 року …

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.