Післясвято: що відомо про традиції та прикмети, пов’язані з Третім Спасом

— Після Першої Пречистої наступала черга Третього Спаса — 29 серпня, — розповідає Олена Громова. — Його називають також Горіховим, бо саме починали заготовляти достиглу ліщину, а в народі закріпилася назва Післясвято (бо цей Спас не мав такого великого значення, як Другий). На цьому завершується літній цикл святкування. Холодним свято називається, тому воно припадає на період, коли стає помітно прохолодніше. За традицією пекли хліб з нового борошна та називали Спас Хлібним. На Третій Спас у багатьох регіонах проводили ярмарки, де торгували домашніми товарами та виробами ремісників, в тому числі полотном (звідси назва — Полотняний Спас).

Літо — найблагодатніша пора року, коли земля родить і дає людям можливість запастись і перезимувати. Який врожай зберуть, такий і добробут буде на цілий рік. Тому байдикувати не можна було. Ось чому казали: «Третій Спас запитає у вас: чи жнивували, чи в холодку лежали?». По суті, з цим святом підводилася риска під літніми роботами. Свято завжди тримається однієї сталої дати. Горіховий Спас ще називали Хлібним, тому що випікали зі свіжого борошна хліб і святили в церкві. Могли нести туди ще горіхи, яблука, випічку тощо.

Якщо побували в церкві, то вже зазвичай не бралися за важку роботу. Хоча за стародавніми традиціями, на Горіховий Спас можна було активно працювати в полі, саду та на городі, збирати фрукти, овочі, горіхи нового врожаю, робити борошно на хліб. І хто робив так, то вважав: «Бог простить».

Плоди, зірвані і заготовлені у цей час, вважалися дуже поживними і придатними для зберігання. Зірвані яблука, наприклад, могли долежати до зимових свят, і в холоди на Різдво ними пригощали дітей. І потім, коли колядників частували фруктами й горішками, то вони дякували, згадуючи Спас: «Спасибі рукам працьовитим, що вміли ростити, спасибі Пречистій силі, що в мішок натрусила, і тобі, Спас, що зберіг для нас».

Як гадали на горіхах

Іноді дівчата могли загадувати бажання на зірвані горіхи, а їхній смак мав вказати на майбутнє. Якщо попадався солодкий горіх — до великого почуття, гіркий — до чоловічої зради, гнилий — до біди, а терпкий та недозрілий плід — чекай важливої звістки.

Приказки

Нагадаю народні приказки, які пов'язані зі Спасами: «Прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Перша Пречиста — забере їх нечиста», «Прийшов Спас — бери рукавиці про запас», «Спас — усьому час», «Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло», «Третій Спас хліба припас», «Третій Спас на полотні, а хлібець на току».

Наприкінці літа якраз збиралися пташині гурти, щоб підготувати молодь до відльоту. Лелеки щодня ставили пташенят на крило і проводили репетиції перед далекою та важкою дорогою. Молодняк повинен був знати порядок і своє місце в ключі, який попрямує у теплі краї. В народі казали, що дрібні пташки, наприклад, солов’ї, тримаються лелек — вони вказують їм шлях. А якщо, долаючи море, солов’ї втомлювались, то сідали на спини великих птахів. Люди дуже шанували птахів. В давнину при прощанні з лелеками чоловіки навіть знімали капелюхи, вклонялися їм і бажали легкої дороги та швидкого повернення в рідні краї. Це нагадувало козацькі та чумацькі мандрівки.

Погодні прикмети

В народі на основі багатолітніх спостережень на Спаса зародилося багато прикмет.

Якщо в цей час люди бачили в небі журавлиний ключ, то вже точно знали: осінь буде короткою, бо «Успіння пройшло, сонце на осінь пішло».

Якщо вода у водоймах спокійна, то осінь теплою буде, а зима мине без хуртовин.

Якщо журавель до Третього Спасу відлетить, то на Покрову (14 жовтня) приморозить.

Добрий врожай горіхів — багато хліба в наступному році.

На Третій Спас хороша погода — то зима буде короткою, а весна — ранньою.

Чи працюють прикмети зараз, може кожний перевірити сам. Старі люди вірили, що на Горіховий Спас не ходять до лісу без оберега, щоб нечисть не причепилася та не завела в хащі.

На Третій Спас не можна лаятись, люди намагались не ображати один одного, не відмовляти в посильній допомозі, не забували про сиріт, немічних і нужденних, пробачали образи.

Що стосується церковного календаря, то у християн 29 серпня присвячується перенесенню у 944 році з Едесси до Константинополя Нерукотворного образу Ісуса Христа. За легендою, коли Ісус умився та витер обличчя рушником, то там залишився Його образ. Ікона ця нерукотворна, бо не була написана (звідси і ще одна назва свята — Нерукотворний Спас, або Спас на полотні).

Читайте також: Успіння Богородиці: що потрібно зробити на свято та як молитися до Пречистої

Фото Національного музею архітектури і побуту України (в Пирогові)

11297

Читайте нас у Facebook