ПОИСК
Інтерв'ю

Хто й для чого організував заворушення на кордоні Білорусі з Польщею та коли кризу буде подолано: погляд Ігара Тишкевича

14:10 10 листопада 2021
Біженець нападає на польського військового з лопатою

Наприкінці весни Олександр Лукашенко заявив, що більше не стримуватиме нелегалів, що хочуть потрапити до Євросоюзу. І сьогодні біженці вже штурмують польський кордон з території Білорусі.

Польща намагається стримувати мігрантів силами прикордонників, та вже заявила про приведення армії в боєготовність. А тим часом білоруські правоохоронці та прикордонники не лише супроводжують «штурмові колони» «туристів», які хочуть потрапити до ЄС, а ще й допомагають їм різати укріплення на кордоні та провокують на агресію проти польських прикордонників.

Про те, хто й для чого організував ці заворушення, чи не боїться Лукашенко збройного конфлікту з країнами НАТО та коли кризу буде подолано, «ФАКТАМ» розповів Ігар Тишкевич, аналітик Українського інституту майбутнього.

«Росія причетна, але не є прямим організатором»

— Міграційні кризи такого масштабу самі собою не виникають, — каже Ігар Тишкевич. - В цьому випадку білоруська влада створила максимально сприятливий режим, щоб міграційні потоки з’явились і щоб вони збільшувались.

— Навіщо це білоруській владі?

— Є декілька резонів. Перший — те, що анонсувалось ще з початку 2021 року, це така собі асиметрична відповідь на санкції. Можна його назвати фінансовим. Що це означає? Санкції — це потенційні втрати для білоруської економіки. В Мінську схиляються до думки, що треба зробити так, щоб бюджети принаймні сусідніх держав несли незаплановані витрати.

Утримання одного мігранта в таборі для біженців (влітку, не зимою) коштує, принаймні за даними Литовської республіки, 30 євро — на одну людину на добу. Множимо це на 365 днів на рік — отримуємо доволі велику суму. Друге — будівництво прикордонної інфраструктури, це також певні витрати з бюджету. Третє — заробітна платня людям, які охороняють кордон (в тому числі тим, які залучені на посилення охорони кордонів тепер) — це також кошти. Це перший резон. Але він не єдиний.

Друга частина — це гуманітарно-політична криза. І тут гра не лише білорусів, тут є гра і росіян. Європейські держави декларують, що їхня політика збудована на цінностях демократії, прав людини тощо. Але з початком кризи, яку ми маємо тепер, і Литовська республіка, і Польща приймають закони, що суперечать декларованим цінностям. Можна зрозуміти їхню логіку — потрібно захищатись. Але з точки зору пропагандистської машини, як в Білорусі, так і в Росії, це дуже гарний піарний кейс, який можна використати. Мовляв, бачите — вони наголошують на правах людини, а насправді роблять по-іншому.

Також зі зростанням міграції вводяться певні обмеження, пов’язані з надзвичайним станом або надзвичайними заходами уряду, що призводять до соціального напруження.

А третє — це підготовка тем для обговорень, політичних консультацій, створення штучної кризи перед важливими переговорами, так зване підвищення ставок. Це традиція радянської дипломатії. В тій самій традиції працює путінська дипломатія. І зараз ми бачимо, що в тих же самих традиціях починає працювати білоруська дипломатія.

Що це означає? Коли є одна певна конфліктна тема, яку мають обговорювати на переговорах, консультаціях, можна, щоб йти на меншу кількість поступок, створити штучно дві-три кризи паралельно. У такому разі замість одного питання будуть обговорювати три-чотири. І той, хто створив ці кризи, може піти на поступки у меншовартісних питаннях, вимагаючи певних поступок по тому, що насправді важливо для нього.

У випадку з Республікою Білорусь до 2020 року була єдина тема — політична криза в Білорусі та репресії. У 2021 році штучно створено ще дві кризи. На польському напрямі — це криза з польськими етнічними організаціями (з Союзом поляків у Білорусі). Для Польщі це вкрай важливо і вкрай чутливо.

І друга криза — міграційна. Відповідно, коли почнуться консультації щодо політичного співіснування Білорусі та Євросоюзу, замість одного питання — а саме виборів у Білорусі та їхніх наслідків — будуть обговорювати три питання. Офіційний Мінськ розраховує, що таким чином він спробує отримати більше по ключових для нього напрямках.

— Одна з версій виникнення цієї кризи — що її організувала Росія.

— Росія тут причетна, але не є прямим організатором. Чому я можу стверджувати, що Росія причетна? Якщо ми беремо структуру міграційних потоків, а саме, хто їде, — насамперед це іракські курди та трохи сирійських курдів. А щоб організувати такий точковий приціл, потрібні аналітика з регіону, знання ситуації в регіоні та й просто розвідувальні дані. Білорусь не має власної розвідки на арабському напрямі. Тобто, ідеї, швидше за все, прийшли з Москви.

Реалізація цих ідей — це вже інше. Наприклад, початок міграційної кризи збігся з виборами в Іраку, коли курдські партії надумали бойкотувати виборчий процес. І якщо подивитись регіони, звідки їдуть мігранти, то переважно це регіони зі змішаним населенням, де є шиїти та курди (які в більшості — суніти). Вважаю, що тут була гра ще й іракського уряду — показати, що курдські партії, які традиційно орієнтовані на Європу, не можуть захистити, не можуть піклуватись про власних співвітчизників. Саме тому іракський уряд перед виборами, перед голосуванням, організував декілька показових рейсів евакуації своїх громадян з Москви та з Мінську. Але, щоб зіграти на таких настроях, треба знати ці настрої. З Російської Федерації, швидше за все, були дані певні контакти: до кого звертатись, з ким говорити.

— Організувати потік мігрантів не так вже і легко. Тобто попередньо була проведена якась агентурна робота, щоб організувати потік саме в ці дні на цю територію?

— Потоки мігрантів з цього регіону були, є і будуть.

— Але вони не були такими одномоментно масовими.

— Вони не виникли зараз, просто масштаби зовсім інші. Подивіться, будь ласка, навіть на новини українських ЗМІ — на тлі мігрантської кризи нарешті й у нас почали шукати контрабандистів, які переправляють людей. За останні два місяці — чотири гучні справи, чотири гучних затримання. Угруповання, що переправили шість тисяч осіб за останні три роки. Міжнародні злочинні угрупування працювали, працюють і будуть працювати. Певні канали були і є. Але у випадку з Білоруссю питання в іншому. Ще донедавна вона була непривабливою з точки зору країни-посередника, тому що потрібна була віза на в’їзд, отримати яку було досить важко.

Друга причина такої непривабливості — це режим контролю прикордонної території, куди можливо було потрапити лише за спеціальною перепусткою. Третя — охорона самого кордону.

Можливо, що була комунікація з певними угрупуваннями. Можливо, були розповсюджені меседжі в певних чатах, в групах в соціальних мережах.

Але останнім часом Білорусь спрощує видачу віз і, лишаючи на папері, фактично скасовує контроль прикордонних територій — оці всі перепустки. Це суттєво спрощує вʼїзд у державу, яка межує з Європейським союзом. Плюс — авіасполучення. І в результаті значна частина людей скористалась цим механізмом. Так, там були переважно туристичні групи, які їхали насправді в якісь санаторії, а вже з цих санаторіїв перебирались далі в Європу. Сьогодні також через туристичні фірми відбувається отримання візи, але все ще простіше.

Перші потоки (кінець травня — початок червня) були відносно нечисельні. Але в питаннях нелегальної міграції працюють два фактори. Перший — наскільки це безпечно. Другий — це так звана історія успіхів: коли твій родич, свояк, приїжджає і пише додому, що у нього все гаразд, розказує, через кого і яким чином він добирався. І друга хвиля, потужніша, починається через два-три місяці після перших таких «рекламних звітів». Станом на сьогодні ми бачимо початок другої хвилі.

«Збройний конфлікт навряд чи реальний. Але в гібридній війні не все зводиться до примітивної військової сили»

— Тобто це принцип «золотої лихоманки»: одному пощастило, а сотням ні, та всі сподіваються, що їм все ж підфартить, як тому одному?

— В цьому випадку білоруський маршрут поки що привабливий, тому що тих, кому пощастило, більш ніж половина. Тобто більш ніж половина мігрантів, які приїжджають до Білорусі, протягом місяця вже знаходяться на території Європейського союзу.

Раніше в Білорусі активно арештовували учасників злочинних угрупувань, які займались переправлянням мігрантів, — зараз їх не ловлять принципово. Крім того, зараз тут — потоки малоорганізованих мігрантів, які діють на свій страх і ризик. Ви дуже гарно сказали про «золоту лихоманку» — є ті, хто на початку оформили ділянку, підстрахувались і поїхали, а є ті, хто сподіваються на удачу. Сьогодні, в Білорусі є і перші, і другі. Причому перших менше, тому що ті самі злочинні угрупування дуже обережні, вони не беруть більше, ніж вони можуть переправити. Для них це питання власної безпеки.

Тому на сьогодні є декілька варіантів. Перший — це старі посередники, міжнародний криміналітет. Так, вони збільшили обсяги переправлянь, але вони не домінують сьогодні. Варіант другий — це приїзд організованими групами за допомогою нових посередників. Це можуть бути і колишні працівники силових відомств, і дійсні (така інформація також була), які пробують організувати власний перехід. І третє — це малоорганізовані групи, які купують тур в сподіванні, що якимось чином з усіма прорвуться, пройдуть тощо.

— Раніше це не було так показово, переходили таємно. Зараз білоруські правоохоронці, прикордонники фактично супроводжують колони, направляють їх до кордону, а з іншої сторони стоять польські прикордонники, і Польща наголошує, що буде змушена задіяти армію. У що це може вилитись? Зараз одні кидають каменюки, інші пускають газ — а далі?

— Це напруження на кордоні. У що це може вилитись? Я дуже раджу подивитись історію розвитку попередньої кризи з біженцями, які йшли з Туреччини. Пам’ятаєте, Угорщина збудувала стіну на кордоні, біженці проривались… Це дуже нагадує ті процеси. Частина потрапить до Європейського союзу, а частина або залишиться у Білорусі, або повернеться додому.

Якщо підрахувати кількість літаків, які прилітали до Білорусі з цього регіону (Ірак, Сирія), то це приблизно в середньому 17 літаків на тиждень. В середньому, в літаку 150 осіб. Навіть якщо вважати, що всі 150 — мігранти (хоча насправді це не так, особливо якщо говорити про турецькі авіалінії), то з початку міграційної кризи на територію Білорусі прибуло від 47 до 50 тисяч осіб.

Скільки перейшло? На території Німеччини, за німецькими даними, місяць тому було затримано чотири тисячі мігрантів (на сьогодні говорять вже й про дев’ять тисяч). На території Польщі в спеціальних зонах для біженців зараз до дев’яти тисяч. На території Литви — близько чотирьох тисяч. Сумарно — більше ніж 16 тисяч осіб.

Статистика самого ЄС говорить, що вони затримують не більше ніж 40 відсотків від тих, хто пробує перетнути кордон. Якщо це так, то на територію Європейського союзу вже потрапило понад 30 тисяч осіб. При тому, що на територію Білорусі в’їхало максимум 50 тисяч. Ось вам відсоток успіху.

А кожна «історія успіху», коли мігрант потрапив до ЄС, особливо коли його не було затримано, коли він влаштувався на якусь роботу, хай нелегальну, мотивує інших. Щасливчик висилає інформацію своякам, рідним, друзям, як він потрапляв. І з дуже великою ймовірністю через два-три місяці за ним поїдуть інші.

— Є думка, що насправді це один з елементів гібридної війни Путіна проти НАТО, проти Європи. Кремль зіграв свою роль в організації цієї міграційної кризи, щоб учергове дестабілізувати ситуацію в Євросоюзі. І оскільки Польща зараз мобілізує армію, то можливий якийсь військовий конфлікт. Наскільки це реально?

— Військовий конфлікт — я не думаю, що це реально. Але з точки зору пропагандистської гри Кремля — це очевидно: я вже говорив про протиріччя між орієнтованою на демократичні цінності політикою та спробою захистити власну територію.

Не дарма в Україні багато говорять про гібридну агресію Росії. Але при цьому ми дуже часто зводимо все до примітивної військової сили. Навіть при правильному визначенні процесу ми не бачимо всього цього процесу. Що таке гуманітарна криза? Подивіться, будь ласка, на обговорення у сусідів Білорусі: чи правильно діє уряд, чи неправильно? В Литовській республіці позиції правлячої партії похитнулись. У Польщі навпаки — позиції ПіС посилились, але паралельно посилились позиції вкрай правих, які контактують з Москвою. У Східній Німеччині посилились позиції ультраправих, які контактують з Москвою. Це також результат для Кремля.

— Але ж Москва грає і на «лівому фронті».

— Міграційна криза в будь-якому разі — це стимулювання правих настроїв, вкрай правих. І якщо ти маєш партнерів з цього крила в сусідній державі, вони отримують електоральні бали, тобі це вигідно. Буде наступна криза, в якій буде задіяна Москва, можливо вона зіграє на боці лівих.

Що хоче виторгувати Лукашенко?

— Чи може Лукашенко самостійно грати в цю гру?

— Самостійно організувати потоки в державах арабського світу він не міг. А самостійно шукати можливість альтернативних відповідей, які створювали б проблеми для сусідніх держав, міг і сам. З точки зору створення додаткових кризових площадок, чи може Лукашенко грати в таку політику, — так, він грає. Проблему з Союзом поляків у Білорусі він створив самостійно.

Але є місця, де ти можеш діяти сам, і є місця, де ти сам діяти не можеш в силу певних твоїх ресурсних обмежень. З точки зору міграційної кризи — грати з мігрантами Лукашенко міг. З мігрантами з Середньої Азії, з Росії тощо. Але грати з мігрантами з Близького Сходу самостійно Лукашенко не може, тому що у нього є прямі контакти, нормальні контакти лише з Іраном, — але Іран ще не включився в цю гру.

— Можете дати прогноз, коли та чим воно закінчиться?

— До Нового року буде невелике зменшення напливу мігрантів завдяки клімату — тому що у нас холодно. А з точки зору виходу на певні елементи діалогу, думаю, що мігрантська криза буде обговорюватись на початку 2022 року. Скоріше за все, весняної хвилі міграції вже не буде.

— І що Лукашенко може собі виторгувати?

— Лукашенко буде торгуватись за нову систему співіснування Європейського союзу та Білорусі, йому потрібно вийти зі спіралі ескалації санкцій. Простіше — за те, що Лукашенко робив вже два рази: вийти з-під санкцій і відновити нормальне функціонування економіки Білорусі, не поступившись по жодному пункту вимог Європейського союзу.

Нагадаємо, у одному з останніх інтерв`ю канцлерка Німеччини Ангела Меркель зізналася, що міграційна криза 2015 року була для неї чи не найбільшим викликом, та висловила думку, що наразі з приводу мігрантів з боку Білорусі треба говорити з країнами, з яких вилітають туди літаки.

Читайте також: Роман Цимбалюк: «Кремлівська пропаганда вселяє людям, що у відносинах з Україною Росія — постраждала сторона»

4373

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів
 

© 1997—2021 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.