ПОИСК
Інтерв'ю

В команді президента усвідомлюють, що без Зеленського вони ніхто, — Віктор Бобиренко

6:20 2 січня 2022
Зеленський

Добробут українців у 2021 році значно погіршився. Та все ж не тільки «холодильник» — мірило життя. Про політичні підсумки року для України — як на міжнародній, так і на внутрішній арені, «зради» й «перемоги» «ФАКТАМ» розповів політичний експерт Віктор Бобиренко.

Про особисті та командні зашквари влади

— 2021 року проявилась така тема, як електоральний реверс Зеленського — тобто підйом і падіння рейтингу, — розповідає Віктор Бобиренко. — От зараз всі: «А-а, у Зеленського рейтинг упав, тільки 23 відсотки». Стоп! Рейтинг Зеленського вже був 23 відсотки, і це було не так і давно — рік тому. Але потім Зеленський «ожив» (його рейтинг), він політично «поправішав» (на публіку звичайно), перестав «бачити мир в очах Путіна». Показово «розфарбувався у Рембо» і став таким ура-патріотом. Це додало йому якихось балів, його рейтинг на десять пунктів піднявся за рік, але знову впав.

Віктор Бобиренко
Багато хто вважає, що рейтинг Зеленського впав через «Досьє Пандори» про офшори або «вагнергейт». Але я б «приземлив» їх: на мою думку все-таки це через зростання цін, плутанини з тарифами. Власне, рейтинг у нього посипався в останній місяць. Звісно, наклалися всі фактори — і офшорний скандал, і зірвана спецоперація… Але найбільшу роль зіграло все-таки те, що в холодильниках стало пустіше, що люди не розуміли, що твориться з тарифами, тощо.

Читайте також: «Вважаю, що нас зрадив Зеленський»: резонансне інтерв'ю одного з розробників спецоперації із захоплення «вагнерівців»

Цей феномен я б відзначив як подію року. Тим більше, що десь з часів Кучми такого не було. У Ющенка, у Януковича, у Порошенка коли рейтинг починав валитись, він валився. А тут — реверс.

Ще одна подія року — постійні зашквари. Зашквари як особисто Зеленського (власне «офшорний скандал» і «вагнергейт»), так і командні зашквари, які, здавалось, повинні були «поховати» їх. В будь-якій європейській країні їхній рейтинг рухнув би назавжди, але у нас ці «вікна Овертона» відкриваються настільки… «Пиляти» бюджет під 20 відсотків вже здається дитячою грою, навколо цього вже й особливого галасу немає. Особисті та командні зашквари стають настільки звичними й традиційними, що я б це назвав не вікном Овертона, а розривом шаблону.

Знаєте, в психології є такий термін, коли щось неочікуване відбувається: ми вважаємо, що такого не може бути, а воно відбувається. І це рве наші шаблони, і, відповідно, розширює наші уявлення про світ. Ми вже можемо повірити, що й таке може бути, і завтра не здивуємось, коли газети напишуть, що у двір до Зеленського приземлився якийсь «штірліц» з російським прапором.

Взяти хоч би фарс з Гогілашвілі — ну це вже «зашквар-зашквар». Отже, я б виділив ці суцільні зашквари — як розрив шаблону і як вікно Овертона. Коли, здавалось, що це вже було дно, але дна не видно і не видно.

Читайте також: Серіал «Дом-2»: Сергій Фурса про Гогілашвілі, помічницю президента та голову військової розвідки, що живуть в одному маєтку

Підтвердилось моє припущення ще при «воцарінні» Володимира Олександровича, що єдиною червоною лінією для нього може бути виключно зміна європейського вектора. Тобто тільки шлях Януковича може привести до передчасного припинення його каденції, тільки якщо він буде намагатись домовитись про щось з Путіним. Через що можуть організувати новий Майдан

Про мобілізацію «консорціуму» президента

— Тих, хто недолюблює Володимира Олександровича, мало, але це, як правило, пасіонарії, активісти — люди, готові на Майдан, в бій, — продовжує Віктор Бобиренко. — А виборець Зеленського більше по кухнях сидить, біля телевізора, його вплив можливий тільки на виборчих дільницях, але не в житті. З цим Зеленський рахується. І ми бачимо, що червоні лінії перейдено не було, як би ми не переживали.

Ще б відзначив події ранньої осені в Трускавці — вони показали, що Зеленський сколочував команду. Є такий військовий термін — «сколочення військ». У нашому випадку це коли всі «роди військ» — Офіс президента, парламент, Кабмін — мають думати й діяти як одне. Коли розписуються, що всі приходять в однакових футболках, коли всі мають говорити однакові шаблонні речі на всіх телеефірах, коли телеефіри обдзвонюють і кажуть (зокрема і «Суспільне»), що «ми не прийдемо, якщо прийде такий-то»… Тобто всі ходять строєм, всі грають в унісон.

Зеленський на виїзній нараді фракції "Слуга народу" у Трускавці. Жовтень 2021 року. Фото: president.gov.ua

Це мобілізація. Як правило — її проводять перед якимось подіями, перед якоюсь умовною війною, перед викликами. Значить — є якісь виклики і на них Зеленський готовий відповідати, вся команда у нього збалансована. Баласт скинули, в тому числі Разумкова. Може і помилково скинули, але з усім тим у президента збитий колектив, всі в строю і всі готові до бою.

Тобто ми маємо команду, такий собі консорціум, який усвідомлює, що тільки зі своїм лідером Зеленським вони можуть і далі бути кимось. Не буде Зеленського — вони самі по собі ніхто. Вони сильні тільки командою: він їхній лідер, він спирається на них — вони підтримують його.

І, звичайно, до подій року треба віднести конфлікт з Ахметовим. Зрозуміло, що цей конфлікт як раз буде перехідним у 2022 рік — і, можливо, як раз під цей конфлікт і консолідувалася команда. Ну й під деякі інші. Думаю, що обов’язково Петра Порошенка будуть намагатись зробити олігархом і розкуркулювати — в першу чергу по медіаресурсах.

В цьому сенсі дуже показове те, що зараз відбувається з державними каналами «Рада» та «Дом», — це намагання влади зробити свої медіаресурси з більш глибинним охопленням електоральних аудиторій (в тому числі російськомовних через «Дом»).

От, власне, що хотів би відзначити щодо ситуації в Україні. І рефреном у цьому — це коронавірус (ми ось-ось перетнемо межу в сто тисяч померлих) і постійна загроза від Росії: ми весь час знаходимось в очікуванні чергового конфлікту.

Про «безпредєльщика» на міжнародній арені

— Росія є й початком міжнародних проблем, — вважає Віктор Бобиренко. — Крім газу, вона стала продавати й свої послуги з «вирішення проблем».
Згадаймо, як рекетири ранніх 90-х приходили до бариги: «Або ми спалимо твій ларьок, або ми — твоя «криша». І так само зараз Путін погрожує — не тільки Україні, Україна тут як той кіоск. Це погроза Європі та світові, це і газові війни. У Путіна зрозуміли, що вони можуть продавати право на безпеку, що вони «обілечують» Європу і кажуть: «А інакше жахнем». І, на жаль, продовження цієї тактики, яку Путін намацав, буде не тільки 2022 року, а й далі в найближчі роки.

Путін погрожує не тільки Україні. Це погроза Європі та світу, вважає політолог. Фото: kremlin.ru

Росія знову стає геополітичним гравцем, через те, що вона грає роль у нашому «класі» не просто хулігана, а «безпредєльщика», якого і вчителі бояться. Вона — виклик, проблема року. І на її фоні нам здаються далекими інші світові проблеми. В першу чергу це — виведення Сполученими Штатами військ з Афганістану. Причому дуже поспішне виведення, як би показове, де США показують — це не їхня війна.

Читайте також: Україну будуть змушувати до прямих переговорів з ОРДЛО та амністії бойовиків, — Вадим Денисенко

Ще одна світова проблема — Китай. Криза Китаю й Тайваню, — це дуже перспективні проблеми, як у випадку «Росія — Україна» чи «Росія — Європа». Це потенційно гаряча точка, де все може перерости в справжню недитячу війну.

І звичайно, я б ще назвав подією року прихід Байдена, становлення нової адміністрації США. І позиціювання Байдена в ключі гуртування західного світу в боротьбі проти автократії, проти авторитарних режимів. Це як нова Атлантична хартія, безумовно — історична подія, яку будуть вивчати в школах через десятки років, так само, як вивчаються події часів Атлантичної хартії Рузвельта і Черчилля.

Ну і, звичайно, як і в Україні, так і у світі, викликом номер один, який взагалі змінив світ, є коронавірус.

Про паралельну реальність

— А щодо міжнародних здобутків чи втрат саме України можна щось виділити? І чи є вони, здобутки?

— Я б сказав, що Міністерство закордонних справ працює професійно, напрацьовує дуже важливі теми — видно, що там є фахові люди, видно, що вони патріоти України, — говорить Віктор Бобиренко. — Проте особистість Зеленського дуже часто нівелює їхні старання. Тобто наші успіхи могли бути набагато більшими, ніж вони є саме через особистість Зеленського.

Ми говоримо, що Сполучені Штати й Україна союзники, вони дружать. Але от два президенти, Байден і Зеленський, не дружать. І, мабуть, у цьому вина не Байдена, не він же «хлопчик обідчивий». Згадаємо, коли роздували конфлікт проти сина Байдена, і Зеленський був не на боці Байдена. Його вибрики: «А чому ми не в НАТО?» От цей тон бикуватого трієчника, який нападає і намагається робить демарші проти вчителя.

Тому, мабуть, як раз наші неуспіхи, в тому числі наш міжнародний неуспіх — те, що Росія таки добудувала «Північний потік-2», це невдача не стільки міністерства, це як раз проблема, яку можна списати та повісити на Зеленського — це його особистий прорахунок, через нього з нами так поводяться.

Тобто Зеленський нівелює всі здобутки, всі напрацювання й громадянського суспільства, й взагалі іміджу України. В України є імідж країни — щита Європи проти Мордору, проти авторитарної Росії. І з таким іміджем можна було що завгодно зробити, але не з таким лідером України. Якщо говорять у західному світі, що у них — втома від України, то це втома в першу чергу від Зеленського.

— 2021 року відбулись вибори, наприклад, у Німеччині, у Болгарії, 2022-го — у Франції президентські будуть. Наскільки ці вибори, що пройшли у ряді європейських країн, можуть вплинути на відносини Європи з Україною?

— У Німеччині — подивимось. Там у широкому коаліційному уряді представлені зелені, які дуже активно лобіюють інтереси України й дуже сильно незадоволені тим, що там відбувається і що у нас пов’язують з Путіним і Росією.

Тут прогноз робити, з одного боку, важко, а з другого — легко, тому що в Європі та Сполучених Штатах уряди оглядаються на експертну і на суспільну думку. На відміну від Росії, де Путін і його камарилья ухвалюють рішення, а народ до уваги не беруть. Або у нас, де Зеленський просто затероризовує народ «відосиками» і фактично нав’язує нам паралельну реальність — і насправді люди не знають, що відбувається, тому що живуть у паралельній реальності.

В Європі, дякувати Богу, до такого ще не дійшло, хоча тенденція є, це світова тенденція. Але між тим Європа сильна своєю єдністю. Скажімо, основна боротьба, яка точиться в інформаційному полі, — це намагання Росії будь-яким чином розколоти Європу, вбити клин між країнами Європи й між Європою та Сполученими Штатами, що при Трампі їм вдавалось. 2021 рік показав цю тенденцію, і вона буде трендом на багато років вперед.

Читайте також: «Зеленський не почувається президентом з якоїсь причини», — політичний психолог Світлана Чуніхіна

Про «каліфів на годину» у владі

— Є думка, що постійні провали в команді Зеленського: скандали, зашквари, законопроєкти, що викликають спротив чи просто нерозуміння суспільства, — це якесь цілеспрямоване шкідництво. Що в команді Зеленського якісь спеціальні люди роблять ці недосконалі та скандальні законопроєкти, займаються «зливами» компроматів тощо, що це робиться для того, щоб зруйнувати команду Зеленського, її імідж ізсередини?

— Ну так, наприклад, закон 5600 (про зміни в оподаткуванні, зокрема — землевласників та користувачів. — Авт.), який, прораховують, 2022 року додасть бюджету 20 мільярдів. Але суспільного невдоволення буде набагато більше. І якщо взяти до уваги, що дохідна частина — трильйон 300 мільярдів, то ці 20 мільярдів не зіграли б абсолютно ніякої ролі. І, дійсно, таких законів багато, де якась одна-дві коми, один розділ нівелюють взагалі будь-який можливий позитивний ефект від цих законів.

Взяти хоча б ситуацію з «Вовиною тисячею», з «Укроборонпромом», з тим самим Гогілашвілі. Та я б сказав, що тут впливають і «лідери думок». Вони «ловлять рибу в мутній воді», мутній від постійного хаосу і постійного паразитування команди Зеленського на… Вони всі фаворити, й вони розуміють свою тимчасовість. Люди прийшли й розуміють, що наступного разу більшості з них «не світить» і тому треба ловити рибу зараз.

Тому, правда, як ви кажете, що є агенти впливу, які чітко отримують завдання і чітко їх відпрацьовують, але таких небагато. А більшість у команді це «врєменщики», «каліфи на годину»: «Життя наскільки коротке, що накопичити на нього треба за одну каденцію».

Отже, тут два в одному. Більше просто хаосу і нерозуміння, куди хлопці потрапили. Але це як раз і використовують спеціально навчені в школі КДБ люди.

— Щодо боротьби з олігархами чи, як вважає багато людей, боротьби з окремими олігархами. Є люди, що вважають: боротьба з олігархами не на часі, оскільки зимовий сезон, різко підскочили ціни на газ, тепло, вугілля, електрику, і зараз набагато важливіше не стільки боротись з олігархами, скільки до весни дожити, зберегти країну. А вже потім, коли трошки полегшає, тоді починати боротись. Наскільки в цьому є резон?

— Я був би тільки радий, якби Зеленський боровся з олігархами, але це псевдоборотьба. Я б зрозумів, що Зеленський бореться з олігархами, коли почнуться проблеми у Коломойського. Який єдиний з тих, кого називають олігархами, — під санкційним списком. Ну ще Фірташ, який десь завис, невідомо де. І це буде дуже чітким і зрозумілим для всіх маркером. Поки ж у Коломойського немає проблем, то це не боротьба, це «відосик» про боротьбу.

Все, що потрібно Зеленському, — «відос» і аплодисменти. У них такий підхід: все уявляється як проєкт. Проєкт фільму «Слуга народу», проєкт нового випуску «Кварталу»… Тобто: є проблема — викликаємо продюсера, вивчаємо роль, виступаємо, робимо «відосик», отримуємо аплодисменти і йдемо зі сцени під «бурхливі, не змовкаючи овації».

От вам приклад з медиками — Зеленський пообіцяв підвищити заробітки. Десь це, можливо, дало якийсь ефект, стримало падіння рейтингів. А зараз обласні бюджети не можуть ухвалити, тому що, крім того, що Зеленський сказав, цього у державному бюджеті ні з якого боку не видно — цього збільшення виплат лікарям. А в обласних та міських бюджетах цих грошей немає. Центральні органи напружують місцеві адміністрації та ради, мовляв, шукайте у себе, а їм шукати ніде.

А «відосик» уже відспіваний. «Хороший цар» написав, а «погані бояри» не дають. От, власне, десь в цьому весь Зеленський і вся його команда.

— Тобто — в основному в країни то втрати, то «зради». А до здобутків України на внутрішній чи міжнародній арені щось можна віднести?

— Ну в спорті у нас є здобутки, в культурі, в мистецтві. Я сподіваюсь, що ті знання, які діти у нас здобувають, потім приведуть до процвітання України. Тобто воно десь ще зріє, як проліски. Та уряду я б єдине позитивне зарахував — це впровадження ринку землі. Сам закон недолугий, його треба було зробити інакше, краще. Та все ж це один приклад, де можна поставити трієчку, тому що все решта — двійка.

— Тобто настрій: «Зберігаємо спокій і чистимо кулемет»?

— Так.

Читайте також: Про схожість Зеленського та Лукашенка, прямі переговори з Путіним та знецінення влади: розповідає Віталій Портников

Фото у заголовку з сайту president.gov.ua

2518

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів
 

© 1997—2022 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.