Україну будуть змушувати до прямих переговорів з ОРДЛО та амністії бойовиків, — Вадим Денисенко

«Нелюбов Зеленського до Порошенка не має глибоко логічних пояснень, вона є перш за все емоційною»

— Чому саме зараз потрібно було оголошувати підозру Порошенку?

— Думаю, це планувалося навмисно зробити перед Новим роком тому, що влада має певні побоювання щодо виникнення протестів. Я не вірю в жодні Майдани на сьогоднішній момент, та зібрати 10 тисяч людей на Банковій «Європейська Солідарність» цілком може. Але йдуть новорічні свята, і всі розуміють, що в цей час жодних політичних збурень не буде. Тому й вирішили зробити все в цей період, коли не до масових акцій що на Банковій, що в центрі Києва. Це перше.

Друге. На жаль, зараз все йде до того, що Україну будуть змушувати до прямих переговорів з ОРДЛО. Влада почне ухвалювати ряд контроверсійних законів — таких як амністія бойовиків, «перехідне» правосуддя тощо. Думаю, в Офісі президента вважають: щоб Зеленський міг забезпечити голосування щодо цих законів, захищати Порошенка європейці в цей час не будуть. Це дві ключові причини вибору часу.

— А чому саме Порошенко, чому саме він настільки «неприємний» Зеленському?

— На мою думку, це питання суто психологічне. Не потрібно шукати якихось політичних причин. Згадаємо, що було між Ющенком і Тимошенко. Є речі, що виходять за межі логіки, тут потрібно пояснювати виключно психологією. Тому така нелюбов Зеленського до Порошенка не має глибоко логічних пояснень, вона є перш за все емоційною. Ми це бачили, щойно Зеленський прийшов до влади. Та й навіть під час виборчої кампанії.

— Це вже не перша справа проти Порошенка, частину вже встигли й закрити. Ваш прогноз: чим закінчиться цього разу?

— Влада Зеленського ніколи не була такою близькою, морально та організаційно, до того, щоб перевести справу до суду й так само, як Медведчука, відправити Порошенка під домашній арешт на період розслідування й розгляду. Ми виносимо за дужки саме звинувачення, тому що там є дуже багато ляпів — і технічних, і юридичних. Зокрема, в підозрі прописано, ніби існував певний тиск на РНБО. Довести таке, на мій погляд, майже нереально. Є історії про домовленості з «ЛДНР» — це довести навіть теоретично неможливо. Думаю, тут влада, правоохоронці діяли за аналогією, як і з Медведчуком.

— А є якісь судові перспективи у цієї справи?

— Навіть за часів Януковича, коли була зовсім інша вертикаль влади, суд над Тимошенко тривав рік. Суд над Порошенком також відбуватиметься довго. І з того, що ми бачимо зараз у вільному доступі, довести його вину буде неймовірно складно. Це моя точка зору. Але що буде наступного року, ще невідомо. І ми всі розуміємо, що це політичне рішення, яке буде прийматися в залежності від обставин, що складуться на той час.

— Порошенка звинувачують в організації постачання вугілля з ОРДЛО, завдяки чому фінансувалися тероризм і сепаратизм. Наскільки я розумію, таке ж постачання вугілля з окупованих територій через Росію відбувалося й при Зеленському — до листопада цього року, поки Росія не перекрила вчергове постачання нам енергетичного вугілля. Чи є можливість, що подібні звинувачення свого часу будуть висунуті й щодо нинішнього президента?

— Виключити це ми не можемо. Але це вже розмова про велику футурологію. Є й багато інших моментів, про які неодноразово говорилось останнього року: починаючи від рішень РНБО й закінчуючи звільненням судді Конституційного суду.

— Порошенко пообіцяв повернутися до України в січні та з'ясувати із Зеленським, хто ж з них зрадник. На вашу думку, це просто бравада чи у нього є факти й докази?

— Треба розуміти, що Порошенко зараз лишається сам на сам із Зеленським і не має іншого виходу, ніж переходити до інформаційної атаки. Бо для нього все переходить в юридично-інформаційну площину. Причому інформаційна складова, можливо, буде грати більшу роль, ніж юридична. На його місці, з логіки інформаційних воєн, я спробував би перейти в атаку, вкидаючи факти, «плівки» тощо проти Зеленського. Але чи є в нього, що вкидати? Про «валізи компромату» ми чуємо з часів звільнення Марчука. Поки що ми такі «валізи» бачимо не часто. І чи є вони у Порошенка, побачимо найближчим часом.

— Перед підписанням підозри Порошенку пішла у відпустку генеральна прокурорка Венедіктова. Це збіг чи вона вирішила не забруднюватися, як вважаєте?

— Мало того, підозру не підписав і перший заступник Венедіктової. У цьому випадку, думаю, інстинкт самозбереження у них прекрасно працює. Всі пам'ятають, чим завершилася, наприклад, судова кар'єра того ж Родіона Кірєєва. Тому в таких ситуаціях розумні люди намагаються максимально усунутись від будь-яких політичних звинувачень.

«Це персональна війна Ахметова й Зеленського. І переможцем у ній буде тільки одна людина»

— Зараз оголошена війна з олігархами, яка більше стосується Ахметова та Порошенка. На ваш погляд, це війна з олігархами чи війна олігархів між собою?

— Немає війни ні «з», ні «між» олігархами. Ми маємо чітко розуміти, що війна з олігархами ведеться через антимонопольне законодавство перш за все та через Антимонопольний комітет. Жодних серйозних розслідувань, змін до антимонопольного законодавства ми не бачили і, я думаю, не побачимо з однієї простої причини: з одного боку є Ахметов чи Фірташ з їхніми монополіями, але з іншого — Косюк і Веревський, монополісти на ринку курятини й соняшникової олії відповідно. А завдяки групі «Довіра», яку пов'язують з цими бізнесменами, Зеленський добирає в разі необхідності 226 голосів у Верховній Раді. Тому я дуже сумніваюся, що якісь серйозні антимонопольні дії в українській державі будуть відбуватися найближчим часом.

Поки що ми можемо спостерігати початок боротьби з Ахметовим. І, очевидно, все ж таки на Ахметові буде робитися спроба (не знаю, чи вдасться, але спроба буде) ввести тимчасові адміністрації на обленерго та генерувальні компанії. Таке квазірішення, яке стосується виключно однієї людини. Хоча, якщо спроба буде вдалою, інші великі бізнесмени повинні будуть зрозуміти, що такі квазірішення будуть прийматися й щодо них.

— Чи можна сказати, що це «розборки» не Зеленського з Ахметовим, а Коломойського з Ахметовим?

— Я так не вважаю. Це персональна війна Ахметова й Зеленського. І переможцем у ній буде тільки одна людина. Тобто жодного круглого столу, переговорів, потискання рук вже не буде. Хтось із них має вийти або абсолютним переможцем, або старшим партнером у майбутніх політичних коаліціях.

А у Коломойського зараз інші завдання, які він частково вже втілив у життя, вигравши всі суди, пов'язані з технічним газом, і отримавши третину наших запасів газу. А далі його інтерес пов'язаний з розподілом «Укрнафти». Для нього зараз важливіші ці задачі, а не послаблення Ахметова.

— Є думка, що війна з олігархами нині взагалі не на часі, оскільки Україні потрібно пережити зиму, а якщо Зеленський буде воювати на всіх фронтах, то до весни й країни може не залишитись, президентом якої він хоче бути.

— Думаю, проблема не в зимі, а в змушуванні України до прямих переговорів з ОРДЛО. Це наш ключовий виклик, головна загроза існування державності України. І з цієї точки зору мені дуже шкода, що Володимир Зеленський не консолідує еліти.

— Щодо прямих переговорів з ОРДЛО. Чи зможе Зеленський прийняти це й піти на них, не боячись спротиву пасіонарної частини населення? Бо в разі її перемоги буде звинувачення у держзраді вже Зеленського.

— Думаю, він зайшов настільки далеко, що варіантів не погоджуватись у нього вже немає. Питання лише в тому, які формулювання будуть прописуватись, наскільки вдасться відстояти хоч частину інтересів держави. Маємо розуміти, що ми, на жаль, в нашій політиці, завдяки останнім двом рокам Володимира Зеленського зокрема, зайшли настільки далеко, що без поступок вийти з ситуації вже буде неможливо. Але проблема в тому, що влада не говорить з нами про «червоні лінії» саме цих поступок.

«Головний ворог цієї команди — некомпетентність»

— Ще один зі скандалів останнього часу — переформатування каналів «Рада» та «Дом». За поняттями, з якими ми йшли в Європу, не повинно бути телебачення, яким керує якась із гілок влади. Тому УТ реорганізувалося в «Суспільне», а державними лишились тільки «Рада» (фактично — інформаційний бюлетень ВР з доступом усіх політсил) та UATV/"Дом", орієнтовані на іномовлення та мовлення на ОРДЛО. Чим це може нам відгукнутись?

— Нам це не відгукнеться найближчим часом. Мене не цікавить, що скажуть з цього приводу європейці. Мене більше б цікавило, що з цього приводу думає українське суспільство. На жаль, наші медіаактивісти не просто проковтнули це. Я взагалі, крім сайту «Детектормедіа», ніде не бачив, щоб вони почали говорити про свободу слова, зміни форматів, «петрових» на телеканалі «Рада» тощо. На жаль, існує ймовірність, що Зеленському вдасться провести ці реформи на «Раді», «Домі» і, можливо, навіть на «Суспільному».

— Тобто створиться невелика телеімперія, яка вже буде не розважальним «Кварталом», а політичним телебаченням, що буде фінансуватися державою та рекламувати Зеленського?

— Так.

— Але якщо «Квартал» — для широкої публіки, то «Раду» дивилися в основному журналісти…

— Тепер він переформатовується, буде нормальним інформаційним каналом, перед яким поставлене завдання — вийти на 1 відсоток рейтингу. Це достатньо амбіційна мета.

— Побутує версія: дії команди Зеленського, законопроєкти, які вона готує, іноді настільки незграбні, недолугі, суперечливі, викликають негативні емоції в суспільстві, тому що у ній є якісь «внутрішні шкідники», «диверсанти», які спеціально дискредитують президента та його команду…

— Головний ворог цієї команди — некомпетентність. Якихось персональних «внутрішніх ворогів» у цьому випадку я б не шукав.

— А чи бачите ви людей, яких зараз Зеленський може знайти, щоб посилити команду?

— Моє ж прізвище не Єрмак, я не можу сказати, ким буде посилювати команду Володимир Зеленський. Теоретично у нас 40 мільйонів населення. Знайти серед них тисячу професіоналів можливо. Чи будуть це робити? Дуже сумніваюсь.

Читайте також: Україна сама натякає, що Путін правий, — Сергій Фурса про підозру в держзраді Порошенка

Фото: hromadske.ua

2722

Читайте нас у Facebook