Це саме те, на що мені натякали з Кремля двадцять років, — Віктор Шендерович про причини свого виїзду з Росії
«ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Я завжди приходив за повістками на допити і до судів, — пише Шендерович. — Почасти з цікавості, почасти з довіри до долі та надбаної в дитинстві віри — в перемогу якщо не добра, то здорового глузду. Так воно й йшло з часів першого переслідування за програму «Ляльки», транзитом через усі автозаки, адміністративки та нові карні злочини «нульових» — до мільйонного штрафу часів «підкорення Криму» та нових автозаків.
Але від особистої участі у кримінальній справі, яка мені світить за заявою «кремлівського кухаря» Пригожина, я, мабуть, утримаюсь, і саме зі здорового глузду.
Немає тут жодної суперечки, що вимагає нової судової інстанції, як немає тут (давно) жодного суду. «Потерпілий» відкрито заявив про бажання заткнути мені рота, а разом і залякати всіх, кого не влаштовує кривавий, злодійський і безкарний слід, що тягнеться за його ім'ям. Зрозумівши, що журналістів не зупинити штрафами, «кремлівський кухар» перейшов до шантажу кримінальними статтями.
Різка для мене зміна пейзажу тут — не так у гіпотетичному терміні (до нього в моєму розпорядженні залишалося б принаймні скількись часу), скільки в досудових заходах. На жаль, ст. 128.1 КК РФ передбачає обмеження волі на час слідства, і в мене чомусь немає особливих підстав сумніватися в тому, що ця норма може бути використана.
Що ж до суті справи, то вона проста як яйце, і це втілений Орвелл, хоч як банально це звучить. Наклепом на Пригожина називається тепер правда про нього.
Мене вже судили з цього приводу минулого року, і я не полінувався надати Приморському суду Петербурга в буквальному сенсі пуд доказів того, що жодної іншої репутації, крім репутації кримінальника і вбивці, у Пригожина немає і ніколи не було. Надав і сприятливий для себе лінгвістичний висновок, виконаний визнаними в РФ судовими експертами.
У бік суті питання суд навіть не повернувся, процесуальними вимогами закону знехтував, а у своєму рішенні взяв бік позивача та його експерта — людини з заочною освітою та фільчиною грамотою замість диплома (який піп, такий і прихід). Кримінальщина, сказано ж вам.
Отже, тема правосуддя вичерпана, не розпочавшись, і мова тепер тільки про те, чи йти мені на повідець домашнього арешту і сидіти в наморднику на втіху всій цій братві — чи перечекати погану колізію зовні від їхніх блатних понять.
І я вирішив перечекати зовні.
Може, когось засмутить моє небажання доводити залишком свого життя аксіому про путінське правосуддя — як на мене, ця справа давно вже пуста та зайва.
Зрозуміло, від'їзд — це саме те, на що мені натякали з Кремля двадцять років безкінечною і демонстративною кримінальщиною на мою адресу. Проникнення в житло, стеження, телефонне хуліганство, наклеп, вторгнення в приватне життя, прямі загрози самому життю… По жодній моїй заяві в поліцію відповіді я не дочекався: так путінська Росія вказувала на моє місце біля вітчизняної параші. Тепер, уже без жодних метафор, йдеться про перспективу позбавлення волі. Втім, вимушений від'їзд із батьківщини — це теж позбавлення волі, зрозуміло…
Скаржитися в моєму становищі безглуздо: не я перший і не буду останній, не кажучи вже про долю Нємцова, долю Мохнаткіна, Навального, Дмитрієва, сотень інших політзеків. Не кажучи вже про те, що творить Росія у розв'язаних нею війнах та інтервенціях… Мені ж, за всі мої провини перед адміністрацією села Гадюкине, лише навісили ганебне клеймо та й виперли нарешті геть, подобру-поздорову, загрозою посадки — милі, добрі, толерантні люди…
На початок 2022 року в мене було намічено багато різного: і літературний вечір у Москві, і зйомки нового ютуб-проєкту в Пітері, і «Дилетантські читання» там же… На жаль. Не будемо далі смішити бога своїми планами — може колись усе це й станеться, але, мабуть, не раніше, ніж правоохоронні органи знову почнуть ловити Е.В.Пригожина, 1961 р.н., раніше засудженого (хтось із нас двох явно становить небезпеку суспільству).
А поки цей Пригожин тут еліта, я продовжу виконувати функцію іноземного агента — зовні від батьківщини, зате без намордника. Так і мені буде приємніше, і вам веселіше.
Підписуйтесь на мій ютюб-канал, слухайте в ефірі «Еха Москви», дивіться на «Дожді» і RTVi — з цих просторів я, зрозуміло, нікуди йти не збираюся. Ну і взагалі ще поживемо, я сподіваюся", — написав Віктор Шендерович.
Читайте також: «Або труси надягніть, або хрестик зніміть»: Цимбалюк передав привіт Путіну з бункера
Фото зі сторінки Віктора Шендеровича у Facebook
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
1540Читайте нас у Facebook
