Група молодих полтавців налагодила пошиття бронежилетів з унікальними захисними якостями (фото, відео)

«5,45. Один вистріл. Пластина тримає», — робить висновок поліцейський, оглядаючи кусок металу, обклеєний алюмінієвою фольгою. Це означає, що метал, у який поцілила куля калібру 5,45, випущена з укороченого автомата Калашникова з відстані кількох метрів, пройшов перевірку на міцність. А значить, він годиться для використання у бронежилеті.

— Далеко не кожна сталь витримує розстріл на полігоні, — каже 22-річний полтавець Руслан Сокол, студент Полтавського державного педагогічного університету і заодно фітнес-тренер, який налагодив кустарне пошиття бронежилетів на базі одного з ательє в обласному центрі. — Тому, перш ніж закупити метал, ми його ретельно перевіряємо. Бо це безпека наших захисників. Якщо будуть надійно захищені люди, які протистоять ворогу, то будемо захищені й ми в тилу.

Пластини, що використовуються у бронежилетах полтавського виробництва, витримують також удари патронів калібру 5,56 з американської напівавтоматичної гвинтівки та 7,62 з АК-47.

Попит на товар індивідуального захисту величезний. Пропозицій теж вистачає. Питання лише в ціні. Скажімо, у Києві бронежилет такого ж кустарного виробництва сьогодні можна придбати за 500−600 доларів. Руслан Сокол та його команда для територіальної оборони Полтавщини віддає їх безоплатно, а замовникам з інших областей — за собівартістю. Наразі це 4 тисячі гривень. Ці гроші, а також добровільні пожертви громадян одразу ж ідуть на закупку необхідних матеріалів для виготовлення нових бронежилетів.

І ось тут виникають проблеми. Вартість металу зростає шаленими темпами. Якщо на початку війни пластину розміром 1,56×6 метрів, якої вистачає на 40 бронежилетів, можна було придбати за 22 тисячі гривень, то нині вона коштує вже 49 тисяч. Метр тканини «Оксфорд» купували за 150 гривень, а тепер за нього просять 9 доларів! До того ж, метал доводиться шукати серед залишків на металобазах, і ніхто не знає, на скільки їх ще вистачить. На жаль, чекати нових надходжень не доводиться. У Полтаві, наприклад, лише на одній металобазі знайшовся підходящий метал. А Руслан обдзвонив тих баз не менше двох десятків. Те ж саме і з цупкими тканинами «Кордура» та «Оксфорд», які йдуть на виготовлення бронежилетів. За словами мого співрозмовника, їх вигребли уже не тільки в Україні, а й у Європі. І лише Німеччині удалося дещо знайти. Тамтешні волонтери уже відправили передачу на Львів, а звідти її доставлять до Полтави.

Читайте також: Андре Тан перейшов на пошиття бронежилетів

РЕКЛАМА

Але Руслану швидше було змотатися у Харків. Там йому пообіцяли продати 400 погонних метрів «Оксфорда» по собівартості — 80 гривень за метр. Попри те, що у зруйноване орками місто мало хто наважується зараз їздити, він прийняв рішення прориватися на склад до постачальника.

— Зараз наша команда спроможна шити до трьох десятків бронежилетів за день, — говорить Руслан Сокол. — За умови, що матимемо кошти і не буде перебоїв з постачанням матеріалів.

Оскільки волонтерська група, очолювана Русланом, не зареєстрована як громадська організація, бо під час воєнного стану не працює державний реєстр, її не можуть офіційно підтримати коштами благодійні фонди. Тому основна стаття доходів команди волонтерів — добровільні пожертви людей. Добрий приклад показала одна з територіальних громад Полтавського району, яка переказала гроші під замовлення п’яти бронежилетів для своєї тероборони.

А все почалося з того, що Руслан Сокол вирішив подарувати захисне обмундирування двом своїм знайомим, котрі пішли служити в територіальну оборону. Його ідею підтримали товариші — Василь Ткаченко, який працює механіком на СТО, охоронець приватної фірми Василь Редько та айтішник Юрій Грицан. Хлопці скинулися по 5 тисяч гривень, через знайомих вийшли на швачку Тетяну Покутню, яка сама шукала можливості допомагати захисникам.

— Руслан привіз зразок бронежилета, по якому ми з подругами вчилися кроїти і шити військове обмундирування, — розповідає Тетяна Покутня. — У однієї з них випадково знайшлися кілька метрів потрібної нам тканини, моя сестра десь знайшла потрібні липучки, закупили спеціальні нитки. Зараз у нас працює дванадцять швачок, яких ми знайшли на ОЛХ, більшість виконують замовлення вдома. Загалом пошили вже близько сотні бронежилетів під замовлення різної складності. Їх носять і військовослужбовці, й тероборонівці, ті, хто стоїть на блокпостах у Києві, Борисполі, Чернігові, Львові, Черкасах… Якість бронежилетів день від дня поліпшується.

Особливість виробів полтавських волонтерів у вдосконалених захисних якостях бронебійних пластин. Руслан з товаришами піддивилися в інтернеті, що пластини краще затримують осколки, якщо їх обклеїти алюмінієвою фольгою, а зверху ще й обтягнути поліетиленовою плівкою. Окрім того, виявилося, що таке удосконалення ще й добре зігріває наших хлопців у холод.

P. S. Ті, хто бажає підтримати команду полтавських волонтерів або замовити у них бронежилети за собівартістю, можуть зв’язатися з Русланом Соколом за телефоном (099) 794 43 41 або (066) 618 79 60 (Юрій Грицан). Картка у ПриватБанку 5168 7422 3382 1408 на імя Сокол Р. Г.

Нагадаємо, зірки «Динамо» та «Шахтаря» створили фонд військової та гуманітарної допомоги і передають з-за кордону нашим захисникам все необхідне, в тому числі бронежилети.

Фото, відео надані Русланом Соколом

4031

Читайте нас у Facebook