«Тато з донькою загинули від удару ракети по будинку, мати з сином — в розбомбленій лікарні»: рашисти знищили родину з Маріуполя
Їй пророчили велике майбутнє у художній гімнастиці та називали «дівчинкою-ураганом». Тендітна, гарна, граціозна — саме такою запам’ятали рідні та близькі 10-річну Катерину Дяченко з Маріуполя, життя якої обірвала російська ракета. Та це ще не вся трагедія цієї української родини, адже, крім дівчинки, від ворожих обстрілів загинули її батько, мама та братик…
«Ми з родиною Дяченків гарно товаришували, бо моя дочка та Катруся разом займались художньою гімнастикою. Дівчинка ходила до шостого класу, була відмінницею, тому що мама Марина строга була та вимоглива. Катя справді була талановитою. У спорт прийшла у вісім років. спочатку ходила до іншого клубу, півтора роки тому перейшла до нас. Дівчинка завжди здобувала перемоги на чемпіонатах, — розповідає „ФАКТАМ“ подруга загиблої родини Олена Власова. - Раділа, що нещодавно у Львові на міжнародному турнірі здобула золоту медаль! Катрусі пошили новий костюм, вона неймовірно гарно виступила з булавами. Як згадую це все, постійно плачу. А ще ця дівчинка постійно няньчилась з молодшою групою, наче старша сестричка. Куди б ми не поїхали, завжди придумувала ігри, розважала. Ми всі займались в окремих групах, але Катю так всі любили, що завжди запрошували на дні народження! Це дівчинка-ураган! Вона мріяла стати олімпійською чемпіонкою. Ви б бачили її витримку. Тренер покричить, а в неї завжди все гарно. У березні Катруся готувалася виступити в Києві на престижному турнірі з художньої гімнастики на Кубок Дерюгіних, влітку її запрошували на турнір до Іспанії. Дівчинка готувалась, але клята рашистська орда все зруйнувала, знищила, за що буде проклята навіки».
10 березня, за словами співрозмовниці, вся родина Дяченків була вдома, але ввечері стався авіаудар по їхньому будинку на вулиці Троїцькій, 32.
«Найбільше постраждали поверхи від шостого до дев'ятого. Впали плити. Дівчинка та її тато Олександр загинули миттєво під завалами. Все це відбулось на очах мами та братика Артемка. Вони дивом залишились живими, хоча психічний стан жінки, яка не отримала ушкоджень тіла, був вкрай важким. Її та сина доставили до дитячої травматології, бо 8-річному хлопчику сильно перебило ноги. Знаю, що їх провідували у закладі сусіди, привозили речі. Але в ніч на 17 березня рашисти нанесли авіаудар і по дитячій лікарні, де перебували Марина з дитиною. Ми до останнього сподівались, що це неправда, але волонтери підтвердили, що сталось непоправне. На жаль, ніхто не вижив. Витягнути ні Катю з татом, ні її маму та братика досі не змогли. Усі під завалами, усі вже поховані…»
Єдиною, хто вижив у родині, стала собачка Бася породи бігль. Її батьки подарували Катерині після перемоги на змаганнях в Одесі.
«Такий самий подарунок зробили і ми доньці. І ось дівчатка після уроків вигулювали своїх песиків і не могли ними нарадуватись, адже це була їхня мрія. Нині ж Басю бачать на вулиці поблизу будинку загиблих. Вона бігає та скавучить, наче розшукує рідних їй людей, не розуміючи, що вулиці Маріуполя вже наповнені смертю, а не радістю».
Читайте також: Кат Маріуполя: названо ім'я путінського генерала-вбивці, який керує блокадою міста та наказав бомбити пологовий будинок
За словами Олени, вони теж залишили рідне місто, хоч це було вкрай складно.
«Коли почалась війна, я з дочкою теж була у лікарні. Вона перебувала у дуже важкому стані. Та ми змушені були тікати заради свого життя. Я виїхала з Маріуполя 15 березня, там неможливо знаходитись, не можна вийти на вулицю навіть. Моя дочка досі у складному психічному стані. Дай Боже, щоб більше ніхто такого не пережив. Я не думала, що у 21-му столітті топитиму сніг, аби приготувати їжу, щоби нагодувати малечу, яка мерзла у підвалах. Нехай горять путінські рашисти та він сам у пеклі».
Раінше «ФАКТИ» розповідали про евакуйовану з атакованого авіабомбами пологового будинку у Маріуполі блогерку Маріанну Підгурську. Молода жінка народила дівчинку і назвала її Веронікою, що у перекладі з грецької означає «непереможна».
2342Читайте нас у Facebook
