- 20:18 Ніколи не робіть так, інакше котлети вийдуть несмачними: п’ять найпоширеніших помилок
- 20:03 На Харківщині в бою з окупантами загинув батько трьох дітей
- 19:49 Євген Плінський: «Офіс генпрокурора умисно затягує арешт рахунків двох онлайн-казино»
- 19:47 Популярна співачка повідомила про третю вагітність
- 19:19 В Україні змінили правила проходження МСЕК та змінили перелік необхідних документів
- 19:02 росія може помститись за заморожені активи — ЗМІ
- 18:59 Занадто тонкі натури: п'ять найобразливіших знаків зодіаку
- 18:47 США запровадили санкції проти низки компаній із трьох країн: до чого тут ЦОР?
- 18:45 «Виступати було страшно»: Melovin про участь у вечірках «Євробачення»
- 18:34 Школа городника: як за два дні позбутися попелиці на ягідних кущах
- 18:30 Ухилення від мобілізації: коли настає кримінальна відповідальність та поважні причини для неявки до ТЦК
- 18:08 Катерина Осадча потрапила до лікарні: що з нею
Країна: Іспанія
Мануфактура: Lladro
Рік створення: 2006
Скульптор: Jose Javier Malavia
Розмір: 27×52 cm
Лімітована серія 50 виробів
Із експозиції «Shvets Museum»
Пам'ятаєте слова старої гарної пісні: «Призрачно всё в этом мире бушующем. Есть только миг — за него и держись. Есть только миг между прошлым и будущим. Именно он называется — жизнь…»? Часто думаю про це. Тому що думки про це, власне, є постійним пошуком сенсу життя. Незалежно від твого віку або від обставин, які наразі тобою переживаються.
Якось три мудреця посперечалися про те, що важливіше для людини — її минуле, сучасне чи майбутнє.
Один із них сказав:
- Моє минуле робить мене тим, хто є. Я вмію те, чого я навчився у минулому. Я вірю в себе, тому що мені добре вдавалися ті справи, за які раніше я брався. Мені подобаються люди, з якими мені раніше було добре, або схожі на них. Ось я дивлюся на вас, бачу ваші посмішки і чекаю на ваші заперечення, адже знаю вас давно і всі ваші аргументи мені відомі наперед.
- З цим важко погодитись, — сказав інший. — Адже якби ти мав рацію, людина була б приречена, як павук, сидіти день за днем у павутині своїх старих звичок. Я вважаю, для кожного з нас найважливіше майбутнє. Незалежно від того, що я знаю і вмію зараз, я вчитимуся тому, що знадобиться мені в майбутньому. Моє уявлення про те, чого я прагну, набагато реальніше, ніж мої спогади про те, яким я був два роки тому. Тому що мої дії зараз залежать не від того, яким я був, а від того, яким я збираюся стати.
- Ви зовсім згаяли, — втрутився третій, — що минуле і майбутнє існують тільки у наших думках. Минулого вже немає. Майбутнього ще нема. І незалежно від того, чи згадуєте ви про минуле чи мрієте про майбутнє, живете ви тільки в теперішньому. Тільки тепер можна щось змінювати у своєму житті. Ані минуле, ані майбутнє нам не підвладне. Тільки тепер можна бути щасливим, адже спогади про минуле щастя — сумні, а очікування майбутнього щастя — тривожно…
Прислухаючися до слів кожного з учасників суперечки, я б до кінця не погодився з жодним із них. Тому що життя кожного з нас неповторне. І підігнати її під одну загальну формулу ще нікому не вдавалося. Та й навряд чи, напевно, будь-коли вдасться.
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.