- 11:59 Час туманів: синоптики обіцяють українцям наступного тижня «грибну» погоду
- 11:41 Пенсійний фонд вимагає повернути субсидію: як треба діяти
- 11:15 Анна Кошмал не відмовиться від веганських звичок, незважаючи на вагітність
- 10:51 В Україні відзначають День учителя: як гарно привітати зі святом
- 10:24 Понад 80 дронів атакували Україну вночі: в Одесі гасять пожежу після «прильоту»
- 10:01 Де дивитись сьогодні онлайн Україна — Франція: розклад трансляцій та ставки букмекерів на матч за «бронзу» ЧС-2024 з футзалу
- 09:36 Мобілізація 20-річних: Залужний пояснив, чому він проти
- 09:08 «Київгаз» попередив споживачів про аферистів, які діють від його імені
- 08:44 До правоохоронців потрапили списки ухилянтів, які платили голові Хмельницької МСЕК: що їм загрожує
- 08:21 Тельцям — відповіді на важливі питання, Рибам — несподіваний дохід: гороскоп на неділю, 6 жовтня
- 05.10 22:27 Оладки на жовтках з конфітюром із винограду: найкраща ідея для недільного сніданку
- 05.10 21:58 «Він у мене молодець»: відома артистка про 69-річного батька, який служить в ЗСУ
Країна: Іспанія
Мануфактура: Lladro
Рік виробництва: 1998
Скульптор: Virginia González
Розмір: 33×27 cm
Лімітована серія 2000 виробів
Із експозиції «Shvets Museum»
Один із найвідоміших німецьких поетів-модерністів ХХ століття Райнер Марія Рільке певний час жив і працював час жив у Парижі. Щодня дорогою до університету, у якому він викладав, Рільке разом зі своєю приятелькою француженкою переходив людну вулицю. На розі цієї вулиці часто сиділа старшого віку жінка і просила милостиню у перехожих. Сиділа завжди на одному й тому самому місці, нерухомо, ніби статуя, з простягнутою рукою й опущеними до землі очима.
Рільке ніколи не давав їй милостині, а от його приятелька щоразу знаходила для неї якийсь гріш. Якось француженка спитала поета:
- Чому ти не подаєш цій бідолашній?
- Ми мали б їй дати щось для серця, а не лише для рук, — загадково відповів той.
Наступного дня Рільке прийшов до тієї жінки зі свіжою жовтою трояндою, яка лиш почала розпускатися, і дав її жінці. Жебрачка раптом підняла очі, подивилася на поета і, жестом затримавши його, з помітним зусиллям підвелася, а потім жадібно схопила його за руку й поцілувала її… І пішла, притискаючи троянду до грудей.
Майже цілий тиждень ніхто її не бачив. Нарешті, жінка знову з"явилася на тому самому місці — мовчазна, нерухома, як і раніше.
- Цікаво, чим вона жила ці дні? — спитала поета молода француженка.
- Трояндою…— відповів той.
Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.
вологість:
тиск:
вітер: