- 22:25 Салат з броколі та сиру фета: чудова ідея до Великодня за рецептом відомої співачки
- 21:58 «Боже мій, я справді це зробила?»: Ріанна зізналась, про що найбільше шкодує
- 21:30 Зверніть увагу на ці рослини: як боротися з зараженням кімнатними мухами
- 21:02 Рутинна робота підвищує ризик деменції: оприлюднено результати масштабного наукового дослідження
- 20:49 Чарівна Дар'я Білодід принесла Україні золоту медаль чемпіонату Європи
- 20:43 Два роки рідні сподівалися на диво: стало відомо про загибель на Луганщині воїна з Гайворона
- 20:35 «Камінні годинники з фарфору зараз модні, як і кілька століть тому», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
- 20:18 Картопляна піца в духовці: нереально смачний рецепт фіналіста шоу «МастерШеф»
- 20:07 Земля горить під ногами: міністр Сольський, що оскандалився, подав у відставку
- 20:02 Досягнуть повної потужності на початку літа: як росія та Україна готуються до наступної фази війни
- 19:49 Троє працівників «Укрзалізниці» загинули внаслідок обстрілу росіянами залізниці у Донецькій області
- 19:10 «За Україну мають воювати українці»: Віктор Таран — про те, чому понад 100 років тому Україна втратила державність
Країна: Іспанія
Мануфактура: Lladro
Рік виробництва: 1998
Скульптор: Virginia González
Розмір: 33×27 cm
Лімітована серія 2000 виробів
Із експозиції «Shvets Museum»
Один із найвідоміших німецьких поетів-модерністів ХХ століття Райнер Марія Рільке певний час жив і працював час жив у Парижі. Щодня дорогою до університету, у якому він викладав, Рільке разом зі своєю приятелькою француженкою переходив людну вулицю. На розі цієї вулиці часто сиділа старшого віку жінка і просила милостиню у перехожих. Сиділа завжди на одному й тому самому місці, нерухомо, ніби статуя, з простягнутою рукою й опущеними до землі очима.
Рільке ніколи не давав їй милостині, а от його приятелька щоразу знаходила для неї якийсь гріш. Якось француженка спитала поета:
- Чому ти не подаєш цій бідолашній?
- Ми мали б їй дати щось для серця, а не лише для рук, — загадково відповів той.
Наступного дня Рільке прийшов до тієї жінки зі свіжою жовтою трояндою, яка лиш почала розпускатися, і дав її жінці. Жебрачка раптом підняла очі, подивилася на поета і, жестом затримавши його, з помітним зусиллям підвелася, а потім жадібно схопила його за руку й поцілувала її… І пішла, притискаючи троянду до грудей.
Майже цілий тиждень ніхто її не бачив. Нарешті, жінка знову з"явилася на тому самому місці — мовчазна, нерухома, як і раніше.
- Цікаво, чим вона жила ці дні? — спитала поета молода француженка.
- Трояндою…— відповів той.
Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.