«Сашко був сильний, ніколи не скиглив. І я не маю права здаватися», — наречена загиблого журналіста Олександра Махова

4 травня відомий журналіст та боєць ЗСУ Олександр Махов загинув під Ізюмом, де й зараз точаться запеклі бої, внаслідок артилерійського обстрілу. Йому було 36 років. Він — 24-й працівник медіа, який загинув у російсько-українській війні. Працював на телебаченні в Луганську, кореспондентом на телеканалах «Україна 24», «Дом». У 2015-му добровільно мобілізувався, служив зенітником і кулеметником у 57-й окремій мотопіхотній бригаді. Брав участь в бойових діях під Горлівкою — у Зайцевому та Майорську.

Після російського вторгнення 2022 року знову пішов на фронт, служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді Збройних сил України. У нього залишився син Владислав. За місяць до загибелі Олександр з передової освідчився коханій — журналістці телеканалу «Україна» Анастасії Блищик. У проєкті «Герої Свободи» наречена поділилась їхньою щемливою історією кохання…

«5 квітня — був найщасливіший день мого життя. У Сашка там був поганий зв’язок, ми не зідзвонювалися. Але він шукав і десь таки знайшов інтернет. Написав текст, репетирував його. Попросив побратима записати відео. І відправив мені. Я його побачила десь за пів години. Він так офіційно почав: «Анастасія Блищик, настав час приймати важливі рішення». Я почула найважливіші слова: що я його найбільше кохання, і він хоче, щоб я стала його дружиною. А замість обручки тримав кільце від гранати. У мене з'явилося ще більше мотивації боротися, жити й сподіватися. У такий час все відчувається гостріше.

Я отримувала від нього повідомлення: «Всю дорогу думав про тебе» або «Ти моя кохана, у нас буде дім, буде Євка». Так я хотіла назвати дочку. Він дзвонив вечорами. Постійно було чути авіацію, «Гради», танки. Сашко хотів побратися дистанційно. Але для цього мав написати на аркуші паперу: «Я, Олександр Махов, хочу одружитися з Анастасією Блищик». Командир повинен це завірити, подзвонити мені по відеозв’язку і запитати, чи я згодна. Але під Ізюмом не було ні аркуша, ні зв’язку. Тому я сказала собі: скоро має бути перемога".

За словами Анастасії, якось до неї подзвонили з російського номера. Запитали, чи знає Олександра Махова.

«Здається, у той момент я посивіла, не відчувала ніг. То був його вітчим з окупованого Луганська, там залишилися рідні. Вітчим казав, щоб Сашко здавався, викинув зброю. Мовляв, хай краще у росії відсидить строк, але залишиться живим. Я відповіла, що Саша буде боронити країну.

Ми були колегами, працювали на одному телеканалі. Але близько не спілкувалися. 24 серпня 2020 року, на День незалежності, я робила пряме включення з Майдану. Показували Марш ветеранів. І в одній із колон ішов Сашко з побратимами. Він підбіг до мене під час прямого включення і поцілував у щоку. Потім сказав, що давно хотів це зробити. Відтоді у нас швидко закрутилося. Ми були на одній хвилі.

Він був романтиком, дарував квіти. Якось приходжу з роботи, а на столі лежить коробочка з написом «Щоб твої ніжки не мерзли» — а там шкарпетки. Планували відпустку у горах. Що прокидатимемося вранці вдвох, снідатимемо сирниками. Він часто готував мені сніданки. За мною була вечеря. Мріяли поплавати на байдарках. Я перестала будувати далекі плани. Жила одним днем. Від дзвінка до дзвінка Сашка. Ми з ним домовилися, що хоч на 30 секунд, але мусить подзвонити. Коли чула його голос, була найщасливіша. І боялася, що він не подзвонить.

Мені писали багато незнайомих людей, підтримували. Хтось вчився з Сашею в університеті. Хтось живе за кордоном — і запрошували до себе. Ненавиджу русню, всю їхню країну, націю. Не маю права здаватися. Сашко був сильний, ніколи не скиглив. А я горда і щаслива бути його нареченою".

Нагадаємо, 28 квітня, в день приїзду до Києва генсекретаря ООН Антоніу Гутерріша, від ракетного удару по столиці загинула журналістка та продюсерка «Радіо Свобода» Віра Гирич.

2174

Читайте нас у Facebook