- 25.04 22:25 Салат з броколі та сиру фета: чудова ідея до Великодня за рецептом відомої співачки
- 25.04 21:58 «Боже мій, я справді це зробила?»: Ріанна зізналась, про що найбільше шкодує
- 25.04 21:30 Зверніть увагу на ці рослини: як боротися з зараженням кімнатними мухами
- 25.04 21:02 Рутинна робота підвищує ризик деменції: оприлюднено результати масштабного наукового дослідження
- 25.04 20:49 Чарівна Дар'я Білодід принесла Україні золоту медаль чемпіонату Європи
- 25.04 20:43 Два роки рідні сподівалися на диво: стало відомо про загибель на Луганщині воїна з Гайворона
- 25.04 20:35 «Камінні годинники з фарфору зараз модні, як і кілька століть тому», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
- 25.04 20:18 Картопляна піца в духовці: нереально смачний рецепт фіналіста шоу «МастерШеф»
- 25.04 20:07 Земля горить під ногами: міністр Сольський, що оскандалився, подав у відставку
- 25.04 20:02 Досягнуть повної потужності на початку літа: як росія та Україна готуються до наступної фази війни
- 25.04 19:49 Троє працівників «Укрзалізниці» загинули внаслідок обстрілу росіянами залізниці у Донецькій області
- 25.04 19:10 «За Україну мають воювати українці»: Віктор Таран — про те, чому понад 100 років тому Україна втратила державність
Мануфактура: Lladro
Рік створення: 1984
Скульптор: Salvador Furió
Розмір: 48×14 cm
Із експозиції «Shvets Museum»
У ті далекі часи, коли ліхтарі в Парижі запалювали вручну, міськими вулицями щовечора ходили ліхтарники і приносили світло в кожен провулок.
Був серед них один незвичайний ліхтарник. Такий собі, знаєте, непоказний дідок маленького зросту. Щовечора він ходив по провулках і чиркав сірником по своїй підошві, запалюючи ліхтарі. Від цього темна вуличка ставала світлішою та затишнішою. Не кажучи вже про безпеку.
Сім'ї в нього не було. Він мав славу тихої і непомітної людини. Навіть люди, які мешкають поруч, не знали про нього нічого. А діти часом насміхалися, обзиваючи карликом. Ось чому він вважав за краще виходити на вулицю тільки вечорами, запалювати ліхтарі, а потім, сидячи на лавці, милуватися зоряним небом.
Була ще одна дивна особливість цього нашого героя. Щоразу, чиркаючи сірником по підошві своїх черевиків, і без того маленький ліхтарник дедалі більше зменшувався у зростанні. Якось до нього підійшов інший ліхтарник і спитав: «Навіщо ти продовжуєш це робити? Адже згодом ти можеш зникнути зовсім. Ти для людей не шкодуєш свого життя, а вони натомість не дають тобі нічого, крім хіба що образ. Адже це несправедливо, неправильно …»
На що маленький чоловічок йому відповів: «З часом із життя йде кожен із нас. І це не привід відмовлятись від того, щоб робити людям добро. Ти зрозумій, якщо я не запалюватиму на своїй вулиці ліхтарі, то її мешканці залишаться без світла. А як вони без світла? Хіба це справедливо? У той же час, якщо світло на вулиці буде, то будь-яка людина і додому спокійно дійде, і в глибині душі подякує…»
Так і продовжував маленький дідок чіркати сірником по підошві і зменшуватися буквально на очах, поки зовсім не зник. Ніхто так і не помітив, що на одного ліхтарника поменшало. Ось тільки вечорами його вулиця занурювалася в темряву і люди, боячись виходити з дому, починали згадувати часи, коли тут було світло і затишно.
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.