- 10:04 Дружина футболіста збірної України назвала фільм, який довів їх з чоловіком до сліз
- 09:55 Киньте це в лунку при посадці томатів, і врожай буде більшим в 10 раз
- 09:25 Рецепт «найпухкішої паски» від Олі Полякової: точно смакуватиме усій родині
- 08:55 Ворог продовжує наступальні операції по всій лінії фронту на захід від Авдіївки: яка ситуація на фронті
- 08:25 Левам — романтичне побачення, Овнам — розширення світогляду, а Стрільцям — завершення справ: що обіцяють зорі в останній робочий день тижня
- 25.04 22:25 Салат з броколі та сиру фета: чудова ідея до Великодня за рецептом відомої співачки
- 25.04 21:58 «Боже мій, я справді це зробила?»: Ріанна зізналась, про що найбільше шкодує
- 25.04 21:30 Зверніть увагу на ці рослини: як боротися з зараженням кімнатними мухами
- 25.04 21:02 Рутинна робота підвищує ризик деменції: оприлюднено результати масштабного наукового дослідження
- 25.04 20:49 Чарівна Дар'я Білодід принесла Україні золоту медаль чемпіонату Європи
- 25.04 20:43 Два роки рідні сподівалися на диво: стало відомо про загибель на Луганщині воїна з Гайворона
- 25.04 20:35 «Камінні годинники з фарфору зараз модні, як і кілька століть тому», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
Мануфактура: Lladro
Рік створення: 1984
Скульптор: Salvador Furió
Розмір: 54×76 cm
Лімітована серія
Із експозиції «Shvets Museum»
Рано чи пізно, але кожній людині судилося завершити свій земний шлях. Настав такий час і для шанованого всіма вчителя. Він помирав. Сорок років він вів за собою сотні послідовників, і практично кожен із них йшов за вчителем, не замислюючись.
І ось зараз він помирав. Він сказав: Це мій останній день. Якщо у вас є що запитати, запитуйте. Настав час, коли кожен має далі піти вже своїм шляхом".
Невтішне горе наче накрило учнів із головою. Найулюбленіший учень, не соромлячись сліз, заплакав, як мале дитя. Він бив себе в груди, намагаючись щось сказати.
— Що тебе так непокоїть, мій друже? — спитав його учитель.
— Як нам усім тепер жити без тебе? - Насилу сказав учень. — Ти завжди був тут. Ми йшли за тобою. Все було зрозуміло та добре. Ми ніби забули, що є темрява. Адже з тобою все було світлом. І ось ти йдеш. Що ж нам тепер робити?
— Послухай, — відповів учитель. — Сорок років ти йшов за мною, так і не визначившись у своєму власному шляху. Невже ти розраховував, ось так слідуючи за мною ще сорок років, стати одного разу самостійним? Зрозумій: чим довше людина живе в запозиченому світлі, чим більше лише наслідує когось, тим більше вона втрачає. Краще мені піти.
Останніми словами, сказаними вчителем, були: «Станьте ж, нарешті, самі світлом собі…»
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.