«Часто бачу в нічних кошмарах, як росіяни катують українців»: чому Ектор Хіменес-Браво повернувся до України на початку війни

— Екторе, що ви відчуваєте зараз, коли війна в Україні триває вже майже пів року?

— Я відчуваю депресію та постійну тривогу. Ця війна — абсолютний жах. Вже пів року я погано сплю. Прокидаюся по кілька разів за ніч. Боюся кожного звуку.

— І все-таки ви повернулися до України. Чому?

— Так, я повернувся у березні. Був одним із перших, хто приїхав до Ірпеня, щоб привезти їжу та медикаменти сусідам, які були в окупації. Просто не міг зробити інакше. Але я не був спокійним і перебуваючи далеко від України. Не знав, як розібратися зі своїми почуттями, і єдиним правильним рішенням стало повернутися. Для мене зараз важливо допомагати людям, які тут мешкають, влаштовувати благодійні заходи, працювати з фондами. Тут я почуваюся на своєму місці, я корисний і снаходжуся поруч із людьми, яких люблю. Знаєте, навіть зараз, під час війни, коли я проходжу вулицею чи заходжу в магазин, часто зустрічаю людей, які мені посміхаються. І це дає надію. Як і те, коли я бачу, як мої сусіди роблять ремонт у своїй оселі, хтось відбудовує заново. Тоді я розумію, що в нашій країні все буде добре! Я повернувся до України, бо тут мій дім. І, вибачте, я не розумію людей, які поїхали та не повернулися. Я ще можу зрозуміти жінок із дітьми, які покинули країну, — вони бояться за їхнє життя. Але чоловіків, які не повертаються до України, зрозуміти не можу…

— Що сказала ваша мама, дізнавшись, що ви повертаєтеся до України?

— Мама постійно плакала, не хотіла мене відпускати. Коли почалася війна, я був у Колумбії. Вона казала: «В Україні небезпечно, ти маєш залишитися тут». Вона бачила кадри того, що відбувається. Але я відповів, що просто мушу повернутися! Мої сестри та моя сім'я не розуміли цього бажання. Казали, що якщо думати логічно, то я маю хотіти залишатися в безпечному місці. А я вважав зовсім інакше. Я просто не міг перебувати у Колумбії, розуміючи, що можу саме зараз бути в Україні та допомагати людям. У нас із цього приводу було багато суперечок, але я ухвалив однозначне рішення. При цьому я не хотів, щоби мої рідні хвилювалися, пояснював своє рішення. І мама зрештою прийняла мої аргументи.

— У якому стані ваш будинок в Ірпені?

— Біля будинку багато пошкоджень. Але я не дбаю про себе, мені не важлива моя власність. Я дбаю про інших. Знаєте, вночі я часто бачу кошмари. У них росіяни катують та беруть у полон українців. Я бачу це раз за разом, потім прокидаюся і розумію, що маю робити все, що від мене залежить. Я завжди думаю про тих, кому гірше за мене, змушую себе робити ще більше для інших. З якогось часу я просто перестав хвилюватися про себе.

— Відомо, що до війни у вас були домашні улюбленці.

— Так, я маю двох собак. Нині вони у Варшаві з моєю дівчиною та її матір'ю. Вони в безпеці, і мені так спокійніше. Тепер я постійно переміщаюся між Україною та Польщею, де співпрацюю з благодійними фондами та влаштовую різні заходи.

— У чому ви зараз черпаєте свою енергію?

— Ось нещодавно два тижні провів на зйомках свого документального фільму, гроші від показу якого підуть на відновлення України. Це проєкт команди з Великобританії та СТБ. І це дає мені сили. У ньому я розповім історії простих українців, які билися з ворогом на кулінарному фронті, не давши загинути від голоду тисячам людей. Ще ми відзняли для СТБ нові випуски ранкового кулінарного шоу «Прокинься з Ектором». Страви, про які ми розповідаємо, дуже легко приготувати в умовах воєнного часу та нестачі продуктів. Я продовжую готувати та ділитися своїми рецептами. Наразі досить складна економічна ситуація. Тому я весь час думаю про те, що б мені такого смачного приготувати за невеликі гроші. І це мене мотивує, змушує активніше рухатись. Весь час вигадувати різні рецепти. Кулінарія — це моє життя. Готування приносить мені насолоду. Не лише мені, а й людям, з якими я можу поділитися їжею чи рецептами.

Читайте також: «Недорого, легко та дуже смачно»: рецепт запеченої цвітної капусти від Ектора Хіменеса-Браво

— Попри війну, ви відкриваєте в Україні ресторан.

— Багато хто питає: «Чому ти зараз це робиш, коли бізнес закривається?» Але я дотримуюся думки, що треба допомагати своїй країні будь-якими методами. Я сплачую податки, і це зараз для України дуже важливо. Знаєте, мене не перестають захоплювати українці! Те, як вони згуртувалися перед обличчям ворога. Багато хто допомагає один одному — друзям, знайомим чи навіть незнайомим людям. Українці — дуже сильна нація! І не важливо, наскільки велика допомога кожного. Головне — щось робити. Це дає надію та наближає перемогу у цій війні.

Нагадаємо, нещодавно Ектор Хіменес-Браво зворушливо освідчився Україні і сказав, що боротиметься до самого кінця.

2103

Читайте нас у Facebook