«Зненацька одна з мін здетонувала в руках у нашого бійця»: на Херсонщині загинули троє досвідчених житомирських рятувальників
«Боєприпаси окупантами були закладені неподалік сільського трактора та місць, де ходять люди»
— Трагедія сталась 24 грудня минулого року у Херсонській області, — з сумом розповів «Фактам» начальник аварійно-рятувального загону спецпризначення ГУ ДСНС України у Житомирській області полковник служби цивільного захисту Володимир Нечега. — До нашого підрозділу, який виконує завдання із розмінування звільненої від окупантів території Херсонщини, надійшов виклик про виявлення боєприпасів у приватному домогосподарстві. Господар обійстя першим знайшов декілька підозрілих залізних предметів і забив на сполох.
Наші досвідчені бійці із дотриманням усіх заходів безпеки ретельно обстежили територію. Знайшли декілька сучасних протитанкових мін російського виробництва. Боєприпаси були на невеликій глибині. Ще й закладені неподалік сільського трактора та місць, де ходять люди. Певно, окупанти встановили міни, аби цілеспрямовано знищити чи покалічити якомога більше ні в чому не винних українців. Добре, що господар вчасно побачив підступні пастки. І от наші піротехніки знешкоджували російські «подарунки». Операція тривала успішно. Аж зненацька одна з мін здетонувала в руках у нашого бійця…
Водій-сапер групи піротехнічних робіт прапорщик служби цивільного захисту Сергій Курінний та водій автотранспортного відділення молодший сержант служби цивільного захисту Дмитро Краснощоков загинули миттєво. Ще один наш бойовий побратим — фельдшер-рятувальник сержант служби цивільного захисту Олексій Сич отримав дуже важкі поранення, зокрема черепно-мозкову травму. Пораненого терміново відвезли каретою «швидкої допомоги» до медичного закладу. Однак Олексій, так і не приходячи до тями, помер дорогою… Ще один наш боєць був контужений. Нині його життю нічого не загрожує.
Ми втратили найкращих побратимів. 34-річний Сергій Курінний знешкодив за життя тисячі боєприпасів — від снарядів, мін та бомб часів Другої світової війни до найсучасніших, вже під час повномасштабного вторгнення. Сергій успішно працював на розмінуванні територій чи не усіх арсеналів, де вже раніше траплялись вибухи. 36-річний Дмитро Краснощоков вперше брав участь у розмінуванні звільнених від ворога територій. 26-річний Олексій Сич — наймолодший з нашого загону рятувальників, які працювали на Херсонщині. Але він вже двічі бував у небезпечних відрядженнях на сході України. Попри молодий вік, теж успішно виконував бойові завдання. І от трагедія…
Колектив Головного управління ДСНС України у Житомирській області глибоко співчуває сім'ям, рідним та близьким бойових друзів… Без батьків залишилися 11-річні доньки Сергія та Дмитра.
— Нині за фактом трагедії триває розслідування, — продовжує Володимир Нечега. — Але мушу констатувати, що ситуація із замінуванням звільнених від російських окупантів територій України, дійсно, складна. Бо росіяни замінували та мінують там усе, що можна і не можна. Щобільше, вони там роблять навмисні пастки у лісах, на автошляхах, вулицях, будинках, під’їздах, маскують вибухівку під предмети побуту, перепрограмують боєприпаси та змінюють їхні властивості, що коли ті здетонують — надзвичайно важко спрогнозувати…
Але наші бійці працюють, незважаючи на все. Станом на даний час фахівці нашого аварійно-рятувального загону провели вже чотири ротації з виконання бойових завдань на Харківщині та Херсонщині.
«У Харкові ми одягали бронежилет рано вранці і знімали, коли вже приповзали до частини»
Колеги та друзі загиблих згадують їх як справжніх фахівців своєї справи, гарних та вірних друзів. Кажуть — хлопці неодноразово дивились у вічі смерті. Так, Сергій Курінний у складі зведеного загону піротехніків ДСНС України вже розміновував звільнений від російських окупантів Чугуївський район Харківщини.
— У Харкові ми одягали бронежилет о 7:50 і знімали тоді, коли вже приповзали до частини, — розповідав Сергій Курінний журналістам «Суспільного». — Ми там перебували 55 днів. Займалися очищенням територій будинків, садиб і ділянок, автомобілів, техніки, щоб люди могли повернутися у свої оселі. Працювали навіть у селах, в які заїжджали через два дні після їхнього звільнення.
Селище Чкаловське було сильно заміноване. Там було найбільше роботи і було найнебезпечніше, тому що російські солдати залишили дуже багато сюрпризів. Різних. Вони там жили довго. Часу для фантазії їм вистачало. Тому ми побачили багато. Наприклад, була розтяжка у фермера. Її прив'язали до техніки на майданчику. Там вони витягнули чеку майже до кінця. І це зробили спеціально, щоб її було легше зірвати. Мінують навіть двері. Ставляться міни під дошку підлоги. Це побачити очима неможливо. І там багато таких підлих мінувань…
У 2014 році Сергій Курінний розміновував й Слов'янську ТЕС.
— І на Донеччині я був на розмінуванні, — згадував він. — І я не зустрічав, щоб так сильно і масово тоді було заміновано. Починаючи з протитанкових, протипіхотних мін і закінчуючи всілякими розтяжками і хитрощами. На Харківщині такими мінами просто все всіяно. Вони підступні. Їх дуже погано видно. Вони просто лежать на землі, а побачити їх дуже тяжко. Нині на сході і півдні України все мінування, яке ми зустрічаємо, зроблено для того, щоб вбивати людей. Я бачив, як підривалося місцеве населення. Було багато таких випадків.
Як розповіли бойові побратими Сергія Курінного, він мріяв стати офіцером служби цивільного захисту і задля цього вже вступив на навчання до профільного вузу.
36-річний Дмитро Краснощоков був водієм автотранспортного відділення аварійно-рятувального загону спецпризначення.
— Великий біль… Бо у липні 2022 року Дмитро Краснощоков тільки був призначений на посаду у новий підрозділ безпосередньо для ліквідації наслідків війни, — повідомив заступник начальника частини аварійно-рятувального загону спецпризначення Віталій Коваль. — Дмитро був із тих людей, які захотіли спробувати себе у новій справі. Він з дуже гарним настроєм завжди йшов на службу. У Дмитра залишилася дружина і неповнолітня донька.
26-річного фельдшера-рятувальника Олексія Сича колеги й друзі пам’ятають завжди усміхненим випускником медичного університету, любителем танців та активного відпочинку, вірним другом й товаришем. Олексій був чемпіоном, рекордсменом Житомирщини, кандидатом у майстри спорту з плавання. Навіть представляв збірну команду Житомирської області. Він вже двічі був у Донецькій та Луганській областях. Та без вагань поїхав у третє — останнє — відрядження на Херсонщину…
— Наших побратимів провели в останню путь у Житомирі, — повідомили «Фактам» у пресслужбі обласного Главку рятувальників. — Полеглих Героїв люди зустрічали «живим коридором» на колінах, з квітами та державною символікою. Сергія, Олексія та Дмитра проводжали під гучний звук сирен автомобілів ДСНС, що пролунав для них востаннє. Рятувальників поховали на Смолянському цвинтарі у Житомирі. Світла пам'ять Героям. Співчуття рідним, близьким, друзям…
Раніше «ФАКТИ» розповідали подробиці загибелі чотирьох поліцейських з Черкащини, які підірвалися на каскаді ворожих мін та боєприпасів у Херсонській області.
Читайте також: «Своєю смертю він зберіг комусь життя»: під час розмінування Харківщини загинув підполковник Олександр Мамчур
Фото надане пресслужбою ГУ ДСНС України у Житомирській області
1515Читайте нас у Facebook
