На самому краю великого фруктового саду, метрів за тридцять від будинку фермера, знаходився старий колодязь. Він уже давно був висохлим й зовсім нікому не потрібним. І треба ж було такому статися, що одного ранку в цей глибокий колодязь якимось чином провалився фермерський віслюк, що пробігав повз.

Незабаром відчайдушні стогнання нещасної тварини чули вже всі навкруги. Віслюк так жалібно благав про допомогу, що спочатку фермер кинувся до нього, намагаючись якось витягнути його на поверхню. Щоправда, зрозумівши, що одному з цим завданням не впоратися вирішив покликати на допомогу сусідів. Але й у них нічого не вийшло — надто глибоким виявився колодязь. І тоді, недовго подумавши, фермер ухвалив досить безжальне рішення. Усвідомлюючи, що віслюк своє вже відслужив, та й від висохлої криниці теж ніякої користі вже не буде, попросив фермер сусідів засипати колодязь землею. Разом із віслюком.

Довго ще лунали з колодязя, що методично закидався грудками землі, жалібні звуки. А потім раптом все стихло. Чути було лише, як порожній простір заповнюється землею. На якомусь етапі фермер вирішив поцікавитися, скільки ще доведеться попрацювати, і заглянув у колодязь. Його подиву не було меж. Віслюк, на голову і спину якого падала земля, обтрушувався і, трамбуючи її ногами, піднімався все вище і вище. І, нарешті, досягнувши поверхні, він вискочив з ями і стрімко кинувся геть.

Вражені люди довго не могли отямитися. І тільки вибілений сивиною мандрівник, що здалеку спостерігав за тим, що відбувається, сказав:

- А чого тут дивуватися? Адже все як у житті. Доля так часто звалює на наші плечі біди та випробування, що багатьох це ламає, змушує підкорятися обставинам та припинити будь-який опір. І лише деякі продовжують боротися. Як цей віслюк. Обтрушувати грудки бруду — і підніматися вище. Використовуючи будь-яку можливість для того, щоб навіть із життєвих проблем отримати для себе користь.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.