Італійський письменник та журналіст Бруно Ферреро став відомим після публікації серії оповідань під загальною назвою «Таємниця червоних рибок: короткі історії для душі». Мені здається, що багатьом із нас, змушених наразі переживати страшні часи жорстокої війни, варто було б прочитати хоча б одну таку історію. Наприклад, цю.

Жив собі колись король. І мав він дуже гарну і добру доньку. На жаль, принцеса слабувала на дивну хворобу: весь час, поки дівчина підростала, її руки й ноги втрачали силу. До того ж, у неї погіршувався зір. Багато лікарів намагалося вилікувати принцесу, але все було марним.

Якось до королівського палацу завітав старець, про якого говорили, що йому відома таємниця життя. Усі придворні поспішили до нього і стали просити його допомогти хворій принцесі. Старець передав дівчині кошик із лози, прикритий зверху тонкою хустиною, і мовив: «Візьми, це твої ліки. Вони тебе зцілять…» І швидко залишив палац.

Сповнена радости і надії, принцеса зняла з кошика хустину. Те, що вона побачила, боляче її вразило. У кошику лежала маленька дитина, виснажена хворобою. Дитя, судячи з усього, зазнало значно більших страждань, ніж вона сама. Серце принцеси сповнилося співчуттям. Незважаючи на власний біль, вона взяла дитя на руки і стала нею опікуватися.

Минали місяці. Принцеса, крім дитини, не бачила нічого й нікого навколо. Вона годувала дитя, пестила його, усміхалася йому, лагідно розмовляла з ним вночі, попри те, що сама постійно відчувала втому та біль.

Минуло майже сім років — і сталося неймовірне. Одного ранку дитя усміхнулося і почало ходити. Принцеса взяла його на руки і, наспівуючи, пішла з ним у танок. Дівчина давно не була такою щасливою та здоровою… Вона навіть не помітила, як одужала сама.

«Господи, коли я голодний, пришли мені когось, кого треба нагодувати;
коли я спраглий, пришли мені когось, хто потребує води;
коли мені холодно, пришли до мене когось, хто прагне тепла;
коли я страждаю, пришли мені когось, хто прагне розради;
коли мій хрест стає тяжким, дозволь мені допомогти нести хрест іншим;
коли я не маю часу, пришли мені когось, хто потребує негайної допомоги;
коли мені бракує відваги, пришли до мене когось, кого потрібно підбадьорити;
коли я хочу, щоб люди мене зрозуміли, дай мені когось, хто потребує розуміння;
коли прагну чийогось піклування, пришли мені когось, хто потребує опіки;
коли я думаю лише про себе, зверни мої думки до інших…»

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.