«Ми повинні змінитися чи померти»: військовий — про трагедію 128-ї бригади
«Трагедія зі 128 бригадою має стати останньою, — пише Юрій Гудименко на своїй сторінці у соцмережах. — У нас просто немає вибору.
Війна змінюється щопівроку. Методи управління — набагато повільніше. Сама система залишається прорадянщеною наскрізь. Журнали, папери, шикування, плац, лом, статутний колір. Це в усьому або майже в усьому.
ВЛК, відпустки, переведення. Заборона одиночного купання. Посилити пильність. Не доводили.
У нас немає вибору. Ми маємо змінитися або померти. Маємо нарощувати ефективність, мутувати разом з війною. Зброя змінюється, підходи — ні.
Маленька радянська армія не переможе велику радянську армію. А ми про… ємо так само і там само, де і вони. Так не має бути.
Ми потребуємо не тільки на покарання тих, хто підставив пацанів зі 128-ї під удар. Ми потребуємо не тільки гідного вшанування їхньої памʼяті.
Ми потребуємо змін. Адаптації. Гнучкості. Модернізації і навчання на своїх помилках, якщо вже не виходить вчитися на чужих.
Це боляче. Це дуже боляче, складно і непросто.
Але це єдиний вихід.
Адаптуйся або помри. Еволюціонуй або загинеш.
Ми маємо це зробити".
Фото із соцмереж
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
2140Читайте нас у Facebook
