Опіки були до кісток, уламки застрягли в черепі: про хлопчика, який дивом вижив під час ракетного удару рф по Вінниці, знімають в Англії фільм

«Рома намагався допомогти мамі. Він підійшов, погладив її волосся, але вона не реагувала …»

Напередодні другої річниці вінницької трагедії Рома Олексів уперше після того, що сталося, побував на місці, де ледь не загинув і де загинула його мама.

— Рома давно хотів туди прийти, — розповів «ФАКТАМ» тато хлопчика Ярослав Олексів. — Але відтоді, як усе це сталося, син не був у Вінниці. Ми довгий час були на лікуванні у Німеччині, а потім повернулися додому, до Львова. Перед тим, як поїхати до Вінниці, ми з Ромою не раз про це говорили, він морально готувався. Ромчик купив мамі квіти, поклав їх біля пам'ятника загиблим. Ми з сином походили по тих місцях, де Рому виносили зі зруйнованої ракетою будівлі (цей момент є на відео в мережі), а потім поїхали до лікарні, де син спочатку лежав у реанімації. Лікарню Ромчик зовсім не пам'ятає: він був у комі. Йому було цікаво дізнатися, як усе відбувалося, як його рятували. Лікарі навіть завели його до палати, де він тоді лежав.

Рома не пам'ятає, що було після ракетного удару, але добре пам'ятає все, що було до того. Як зранку 14 липня вони з мамою прийшли до приватної клініки «Нейромед» на пів години раніше, ніж їм було призначено прийом, тому сиділи у холі. Пам'ятає, як після першого вибуху мама лягла на підлогу й сказала йому зробити те ж саме. Але Рома не встиг — стався другий вибух і його силою удару відкинуло в інший бік.

— Рома бачив маму, яку завалило камінням, — каже Ярослав Олексів. — Син розповідав, що, коли він підняв голову, навколо все горіло. Рома намагався допомогти мамі. Він підійшов, погладив її волосся, але вона не реагувала… Тоді Рома зрозумів, що треба вибиратись. Син йшов на світло, але постійно падав, бо каміння та уламки бетону, якими він йшов, були дуже гарячими. Він лежав на цьому розпеченому камінні, потім збирався силами, підіймався та йшов далі. Тому так сильно й обгорів… На виході його підхопив на руки випадковий перехожий — саме цей момент і потрапив на відео, що з'явилося в мережі.

Тоді Ярослав Олексів, дізнавшись про ракетний удар, марно намагався додзвонитися дружині. Ярослав був у Львові — саме там вони жили із дружиною та сином. До Вінниці Галина приїхала у гості до батьків. Коли Ярослав, дізнавшись, що сталося, негайно приїхав, Ромчик уже був у лікарні. Він отримав черепно-мозкову травму, відкритий перелом плеча. Постраждали й внутрішні органи. Обгоріли обличчя, спина, руки, ноги. Після того, як Рома пережив перші кілька діб (саме їх лікарі називали вирішальними), його перевезли до Львова. У Першому медичному об'єднанні Львова казали, що опіки Роми були настільки глибокими, що місцями сягали кісток. А кілька уламків від снаряда застрягли в черепі.

Потім Рому перевези до Німеччини. Тоді його стан все ще залишався критичним — через інфекції, що приєдналися. Ні на хвилину не відходячи від сина, Ярослав робив усе можливе, щоб Рома прийшов до тями.

— Ніхто не міг сказати, чи чув мене Рома, але я весь час розмовляв з ним. І я вважаю, що син мене чув, бо він реагував, — згадує Ярослав. — Наприклад, коли я вмикав йому улюблену класичну музику, Рома смикав ручкою та ніжкою. Через інфекції стан Роми довго не вдавалося стабілізувати. Йому робили три операції на тиждень. Пересаджували шкіру. Намагалися її нарощувати, але вона не приживалася. Паралельно була медикаментозна терапія з антибіотиками, багато з яких не діяли. І лише у вересні 2022 року стан сина почав стабілізуватися. А у жовтні він почав вставати на ноги.

Загалом Ромчик переніс уже 32 операції, кожна з них — під загальним наркозом. У сина сильно обгоріло сухожилля, й пальці не розгиналися. Нині пальці вирівняли. Але, до речі, Рома навіть до цієї операції пристосувався грати на баяні. І це не просто можливість відволіктися, а й у його випадку хороша терапія. Лікарі-реабілітологи розминають йому пальці, проте для відновлення цього недостатньо. А гра на баяні дуже добре допомагає.

«Попри необхідність весь час носити маску, Рома намагається жити повноцінним життям: навчається, готується до конкурсів та змагань»

— Маску, яку Рома зараз носить на обличчі, не можна знімати ні вдень, ні вночі, — розповідає Ярослав Олексів. — Вона стримує рубці — так вони не збільшуються та не грубіють. Від цього багато в чому залежить результат пластичних операцій, які на нас ще чекають у майбутньому. Маску потрібно носити щонайменше два роки. Це дуже непросто, але син розуміє, навіщо це, і робить усе так, як сказали лікарі.

Восени 2023 року Рома з батьком повернулися до України. Ярослав каже, зробили це тому, що син дуже сумував за домом. Рома був дуже радий повернутися не лише до школи, а й до своїх улюблених танців. Незабаром він уже вийшов на паркет як учасник танцювальних змагань — і відтоді брав участь не лише в українських, а й у міжнародних конкурсах.

Нещодавно Ромчик приїжджав на танцювальні змагання до Англії, де зараз про нього знімають фільм. Автор та продюсер фільму — магістр Лондонського університету Голдсміт Костянтин Бідненко.

— Це буде короткометражний художній фільм, що ґрунтуватиметься на реальних подіях, — розповідає Ярослав Олексів. — Актори гратимуть Рому та інших учасників історії. У фільмі буде показано життя Роми після трагедії — як син, попри складний процес реабілітації та необхідність постійно ходити в масці, намагається жити повноцінним життям: навчається, готується до конкурсів та змагань.

Мені здається, історія Роми надихне багатьох людей продовжувати жити й ніколи не здаватися, що б не сталося. Міжнародний танцювальний конкурс, у якому Рома брав участь, проходив у Ліверпулі. Після цього ми поїхали до Лондона, де зустрілися з Костянтином Бідненком. Рома розповідав свою історію. Водночас зміг трохи подивитись Лондон — йому було дуже цікаво.

— Ромчик проходить лікування та реабілітацію виключно в Україні?

— Ні, і в Німеччині також. Ми зараз фактично живемо на дві країни. Реабілітація Роми більшою мірою відбувається в Україні, а до Німеччини приїжджаємо на операції. Наприклад, зараз ми знову приїхали до Дрездена, де маємо призначити дату операції з пересадки волосся. Після цієї операції на Рому чекає пластика. І в якій країні ми її робитимемо, поки невідомо. Зовсім недавно Ромчик був у реабілітаційному таборі у Луцьку. В Україні чудові реабілітологи, ми дуже задоволені результатами. Зараз, окрім танців та гри на баяні (для сина це терапія у всіх сенсах цього слова), у житті сина з'явилася ще одна радість — басейн. Рома давно хотів навчитися плавати, і ми до цього прийшли. Плавання теж дуже важливе для якнайшвидшого відновлення. До того ж, на мою думку, саме перебування в Україні — це вже для Роми реабілітація. Йому дуже добре вдома. Тут друзі, однокласники, хобі — все його життя. Щиро кажучи, я переживав, як він сприйме поїздку до Вінниці. Там він востаннє бачив живою маму й потім бачив, як вона загинула.

— Фото Роми з мамою, яке публікували чи не всі ЗМІ, було зроблено у день трагедії?

— Так, це їхнє останнє фото разом. Того дня дружина із сином планували відвідати кількох лікарів. Перший прийом був рано, близько восьмої години ранку. Рома з Галею сиділи у клініці, зробили селфі — і одразу ж надіслали мені це фото. Після цього вони поїхали до клініки «Нейромед» — і Галя вже не виходила на зв'язок.

Незважаючи на ці болючі спогади, Ромчик був дуже радий приїхати до села під Вінницею до бабусі з дідусем. Він дуже чекав на зустріч зі своїм улюбленим лабрадором Ларсом. Переживав, що пес майже за два роки його забув. Не забув. І Рома так тішився… Я й сам навчаюсь у сина його дивовижної здатності любити й цінувати життя, незважаючи ні на що. Тому мені й хочеться, щоб про Рому дізнавалися люди. Можливо, його приклад допоможе комусь не здатися у складній ситуації.

— Історія хлопчика, який вижив…

— Так. Єдиний з усіх, хто був того ранку в будівлі клініки. Попри все, Рома залишився живим. Отже, він має тут свою особливу місію.

Нагадаємо, того дня росіяни варварським ракетним ударом по Вінниці вбили також 35-річну жінку-стоматолога та її маленького сина.

314

Читайте нас у Facebook