«Ідея багатьох на Заході — це сліпа віра в трансфер влади в рф до більш демократичних представників російського суспільства», — аналітик
Відома політична аналітикиня Марія Золкіна прокоментувала великий обмін ув’язненими, під час якого росія повернула додому шпигунів та найманих убивць, віддавши США та Німеччині політв'язнів. Серед тих, кого видали рф — Вадим Красіков, який застрелив у Німеччині колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі.
«Я опущу якісь загальні коментарі і залишу лише те, що має значення для України:
1) Україні буде складніше відстоювати свою позицію щодо умов завершення війни з росією і методів, потрібних для послаблення росії.
Саме так, не треба недооцінювати важливість, вагу і символічність таких фігур як Кара-Мурза і Яшин, і, в тому числі, вже вільного Ходорковського навіть не для росії, а для колективного Заходу. На жаль, в деяких країнах віра, а в деяких — розрахунок і бізнес-інтерес не нищити російську державу є значно сильнішими, ніж спроможності України довести, що переможена росія — єдиний варіант мати безпеку в регіоні. І в цій вірі чи розрахунку представники політичних еліт шукають, на кого можна спертися. Бо у демократичної росії, на їхню думку, має бути обличчя. Хтось має цю росію майбутнього уособлювати. І ідея багатьох на Заході — це сліпа віра в трансфер влади в рф до більш демократичних представників російського суспільства.
2) Треба чекати нової і посиленої хвилі і закликів до примирення між російськими опозиціонерами і «громадянським суспільством» і українцями.
Ці заклики якось зійшли до мінімуму протягом останнього року, але зараз я прогнозую їхнє посилення. Логіка за цим буде така: з одного боку, на фронті — гаряче, але без кардинальних проривів, в дипломатії є/будуть обережні спроби намацати підґрунтя для так званого режиму тиші, а тим часом — давайте працювати на майбутнє, коли режим путіна буде кимось замінений. В цьому ланцюжку для німців, наприклад, немає нічого кривого чи дивного. І для них цілком очевидно, що українці мають вести розмову з тими росіянами, які в еміграції, але уособлюють когось відмінного від путіна.
3) Складно буде вимагати посилення санкцій, коли символи російського лібералізму прямо вимагатимуть послабити санкції для «звичайних росіян».
Де та межа між санкціями проти держави і її населенням — неясно. Так само, як неясно, яким чином можна очікувати на будь-які зміни принаймні в підтримці війни і режиму, якщо населення не відчуватиме жодних реальних наслідків. Воно і нині не протестує, але це точно не привід санкції послаблювати. Все це багатьом нашим партнерам пояснювати марно: вони живуть в ілюзії, що народ росії проти війни в своїй більшості", — написала Золкіна.
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
80Читайте нас у Facebook
