«Усі отримали поранення, та удар по Артему був найважчим»: офіцер з Волині загинув від ворожого дрону
Війна продовжує забирати найкращих — тих, хто мав будувати майбутнє України. Провели у вічність начальника групи зв’язку та кібербезпеки штабу — начальника зв’язку військової частини А5216, старшого лейтенанта Артема Кузьмичука. Йому навіки 27 років, повідомляє 98-й протитанковий батальйон.
«Артем захоплювався математикою, фізикою, інформатикою. Важливу роль у його житті мала участь в літніх таборах „Волинська Січ“. Саме там спортивний і витривалий юнак всотував найголовніші цінності: патріотизм, любов до України, почуття братерства. Уже тоді, в дитячих іграх та юнацьких захопленнях, формувався характер майбутнього офіцера», — кажуть побратими.
Вищу освіту за спеціальністю програміста Артем здобув у Національному авіаційному університеті. Там же закінчив військову кафедру і отримав звання молодшого лейтенанта. Працював за фахом у Національній службі здоров’я України в столиці. З початком повномасштабної війни, маючи офіцерське звання, вирішив добровільно долучитися до лав ЗСУ, проте рідні переконали його дочекатися 25-річчя. Крім того, попри молодий вік, його знання і вміння у сфері ІТ були критично важливими в тилу.
Влітку 2024 року Артема мобілізували. Його бойовий шлях розпочався у складі 141-ї окремої механізованої бригади. Як талановитий програміст у цивільному житті, на фронті він став незамінним фахівцем з цифровізації. За два роки зразкової служби отримав звання лейтенанта, а згодом — старшого лейтенанта. Пройшов випробування на Запорізькому та Донецькому напрямках.
Після реформування підрозділу, у травні 2026 року, його перевели до 98-го окремого протитанкового батальйону. Артем потрапив на одну з найгарячіших ділянок фронту — у Синельниківському районі Дніпропетровщини.
Завжди стриманий та небагатослівний, він ніколи не скаржився, і про війну з рідними говорив неохоче. Артем дуже чекав на другу половину травня, адже мав піти у відпустку. Понад усе мріяв відвідати свій улюблений Київ.
Під час виконання бойового завдання автомобіль, у якому перебувало четверо бійців, потрапив під обстріл. Усі отримали поранення, та удар по Артему виявився найважчим. За його життя боролися лікарі Запорізького військового госпіталю, Дніпропетровської обласної лікарні, клінічного військового госпіталю Києва. Та 7 червня 2026 року його серце зупинилося… У воїна залишились батьки та брат. Поховали героя у Ковелі, звідки він родом…
Раніше «ФАКТИ» писали про те, що у Києві попрощалися з легендарним колумбійським воїном «Оніксом», який закохався в Україну і заповів поховати його у Львові.
53Читайте нас у Facebook
