Всі гарячі точки війни відчув на собі «Якут»: близько тижня лікарі боролись за життя бійця з Хмельниччини, але не врятували

«Відкрий мені очі, мамо, чуєш, вітер шепоче…» — скільки болю й мужності в цих рядках. Слова, які ранять, слова, які ще зовсім недавно злітали з уст Івана Борищука. Це слова авторської пісні, що стала його реквіємом, під тужливий лин якого Білогірська громада зустрічала героя. В мирному житті він писав пісні, виконував їх на гітарі, займався художнім різьбленням по дереву, створював ікони. Іншою стороною його життя була любов до України, яка стала вирішальним фактором, коли прийшла пора боронити країну, повідомляє Білогірська селищна рада.

Він розпочав службу у 2018 році в підрозділах поліції Хмельницької області. Його шлях ніколи не був легким, хоча й Іван ніколи не шукав легких шляхів: служба у спецпідрозділі «Богдан», батальйон спеціальних операцій «Еней», об'єднана штурмова бригада «Лють» та служба в стрілецькому батальйоні Національної поліції України.

Останнім місцем його служби була посада інспектора відділення вибухотехнічної служби батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Хмельницькій області.

Волноваха, Соледар, Покровськ, Слов'янськ, Краматорськ — це не географія Донецької області, це гарячі точки війни, які на собі відчув «Якут», як його називали побратими.

23 травня 2026 року — день, який перекреслив всі плани та мрії на майбутнє. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Черкаське Краматорського району Іван Борищук отримав важкі поранення. За його життя боролися лікарі України та Німеччини, але, на жаль, врятувати мужнього бійця не вдалося. 29 травня 2026 року його серце зупинилося…

17 червня білогірчани навколішки проводжали героя в останню путь живим коридором слави. У липні йому мало виповнитися 45 років. Поховали захисника на кладовищі рідного села Карасиха.

Раніше стало відомо, що на Покровському напрямку загинув солдат зі Львівщини Тарас Хохонь.

31

Читайте нас у Facebook