Відбивши за матч три пенальті, воротар збірної італії франческо тольдо сам поховав надії голландців на вихід у фінал
Другий фіналіст Євро-2000 мав визначитися у класичній футбольній суперечці. Найефективнішій обороні (збірна Італії пропустила менше за інших — лише 2 м'ячі) протистояла найрезультативніша атака (голландська збірна забила найбільше — 13 голів). Очікувалося, що уособленням цієї суперечки стане дуель Патріка Клюйверта — найкращого снайпера турніру — та Алессандро Нести — найкращого захисника. Сьогодні, 1 липня, Клюйверту виповнилося 24 роки, і, мабуть, цей день народження стане для голландця найсумнішим у житті. Свято Патріку безнадійно зіпсувало не стільки Неста, скільки воротар італійської збірної Франческо Тольдо.
Італія — Голландія — 0:0. По пенальті — 3:1
Другий півфінальний матч чемпіонату Європи. 29 червня. Амстердам. Стадіон «Арена». 50 тисяч глядачів.
Італія: Тольдо, Мальдіні, Каннаваро, Неста, Юліано, Ді Бьяджо, Дзамбротта, Альбертіні (Пессотто, 77), Фіоре (Тотті, 82), Індзагі (Дельвеккіо, 67), Дель П'єро.
Голландія: ван дер Cap, Босвельт, Стам, Ф. де Бур, ван Бронкхорст, Давідс, Коку (Вінтер, 96), Бергкамп (Зеєдорф, 87), Зенден (ван Воссен, 77), Овермарс, Клюйверт.
Нереалізовані пенальті: Ф. де Бур, 38 (воротар), Клюйверт, 61 (штанга).
Серія пенальті: Ді Бьяджо — 1:0, Ф. де Бур — 1:0 (воротар), Пессотто — 2:0, Стам — 2:0 (мимо), Тотті — 3:0, Клюйверт — 3:1, Мальдіні — 3:1 (воротар), Босвельт — 3:1.
…Голландія жила у передчутті фінального поєдинку за участю своєї улюбленої команди. В Амстердамі готували грандіозний парад на воді Береги численних красенів-каналів були розфарбовані помаранчевим кольором. У цей же колір вбралося все в королівстві — від будинків до автомобілів. Словом, у перемозі своїх футболістів над італійцями ніхто з голландців не сумнівався.
Але «Скуадра адзурра» мала на фінал свої види. І цілком обґрунтовані. Воротар італійців Франческо Тольдо напередодні матчу пообіцяв: «Ми зробимо все, щоб вичавити найсмачніший сік із дозрілого голландського помаранчевого апельсина!» І сам Тольдо яскраво продемонстрував себе в ролі соковижималки.
Мабуть, для багатьох залишилося великою загадкою, як голландці примудрилися не реалізувати такої великої ігрової та чисельної переваги. У першому таймі вони володіли м'ячем 70 відсотків ігрового часу і завдали по воротах суперників 10 ударів, тоді як італійці — жодного! Коли на 33-й хвилині німецький арбітр Маркус Мерк вилучив з поля захисника «Скуадри Адзурри» Джанлуку Дзамбротту, а ще за 5 хвилин призначив у її ворота пенальті, мабуть, уже мало хто сумнівався, що збірна Голландії виграє цей матч із великим рахунком. Але Франческо Тольдо парирував удар Франка де Бура і дещо збив пиху з «помаранчевих». На перерву вони пішли з важким психологічним тягарем нереалізованого пенальті. Однак на 61 хвилині арбітр знову вказав на 11-метрову точку. Франк де Бур вдруге випробовувати долю не наважився, але Патрік Клюйверт у ролі пенальтиста виявився ще менш щасливим. Він влучив у штангу і просто деморалізував усю голландську команду.
У хвилини основного часу, що залишилися, і в додаткові півгодини «помаранчеві» вже не створили жодного стовідсоткового гольового моменту. А ось італійці прогаяли в овертаймі цілком реальний шанс не доводити справу до серії пенальті. Але Марко Дельвеккіо, вийшовши віч-на-віч з воротарем, пробив не дуже точно, і ван дер Саар встиг підставити ногу під м'яч, що летів у ціль.
У серії пенальті психологічна перевага була, природно, на боці «Скуадри адзурри» — італійці, на відміну від суперників, цього вечора з 11-метрової позначки не промахувалися. Ну, а Франческо Тольдо, відбивши ще два удари, можна сказати, поодинці поховав надії голландців на вихід у фінал.
Головний тренер збірної Італії Діно Дзофф дав високу оцінку командному духу своїх підопічних: «Наша команда з права завоювала місце у фіналі. Ми продемонстрували фантастичну волю до перемоги — ситуація на полі цього зобов'язувала. Початок півфіналу склався для нас вкрай невдалим, оскільки ми одразу залишилися у меншості та заробили у свої ворота пенальті. Але команда показала, що вміє вибиратися з честю найскладніших ситуацій і забезпечувати потрібний результат. Перед серією 11-метрових, я не став тиснути на хлопців, а просто сказав, щоб кожен із них підходив до точки, знайшовши спокій у душі».
Особливо тепло Дзофф відгукнувся про Франческо Тольдо, у ворота якого вчора було призначено загалом 6 пенальті: «Наш воротар просто творив чудеса! Він по праву заслужив приз найкращому гравцю матчу!»
Сам Франческо Тольдо після матчу заявив, що суперник міг з тим самим успіхом брати в облогу його ворота ще протягом багатьох годин без жодної надії на гол: «Вони могли „розстрілювати“ мої ворота весь день, але шансів забити у них не було. А ось пенальті — це суто психологічна штучка. Завдання воротаря у тому, щоб посіяти у душі опонента невпевненість. Думаю, сьогодні мені це вдалося повною мірою».
Одразу після закінчення зустрічі наставник «помаранчевих» Франк Райкаард заявив, що подає у відставку: «Я став тренером збірної лише з однією метою — виграти чемпіонат Європи. Тепер я зазнав невдачі і, гадаю, мушу звільнити місце новому тренеру. Чому саме де Буру було надано право відкрити серію пенальті? Я набираю до збірної людей, яким вірю. А Франк зазвичай не промахується. До того ж, ніхто з його партнерів не рвався бити першим».
Цікаво, що сам Франк де Бур втік зі стадіону ніким не поміченим, вирішивши не ризикувати зустріччю з журналістами, яким не терпілося дізнатися, яким чином він примудрився не забити в одному матчі одразу два пенальті. Лише ночі представники мас-медіа знайшли футболіста в затишному куточку крихітного амстердамського бару. Засмучений капітан збірної Голландії зізнався, що в серії післяматчевих 11-метрових суперники мали психологічну перевагу, оскільки на голландцях лежав тягарем вантаж двох пенальті, не реалізованих в основний час. «Перший удар із 11-метрової позначки я виконав досить добре, — сказав Франк де Бур. — Але Тольдо вгадав напрямок удару. Щодо другого промаху, то на той час я був надто стомлений, тому пробив не зовсім вдало і по центру воріт. Дуже сумно, що так закінчилося. — Мені здається, що можливість завоювати звання чемпіонів континенту надто давила на нас. Але зрештою ми повинні звинувачувати в тому, що трапилося тільки самих себе».
Отже, 2 липня у фінальному матчі зустрінуться збірні Італії та Франції. Щодо майбутньої зустрічі Діно Дзофф висловився так: «Шанси у нас 50 на 50. Французам теж довелося грати додатковий час і здобувати перемогу на останніх хвилинах. І вони також дуже втомилися».
2167Читайте нас у Facebook
