«Сім років тому Україна відкрила для себе ім'я зла», — Казарін
«Сім років тому Україна відкрила для себе ім'я зла, — пише Павло Казарін на своїй сторінці в соцмережах. — Крим став поворотною точкою.
В той момент фріки й провидці помінялися місцями. Виявилося, що «російські танки» — не фігура мови, окупація — НЕ термін з підручника, а війна буває дана в відчуття. Україна відкрила для себе нову реальність і занурилася в неї з головою.
Ті, хто попередні двадцять років твердили про загрозу зі сходу, перестали бути маргіналами. Ті, хто розмірковував про миролюбність нової епохи, виявилися банкрутами. Москва перелицювала для нас простір неможливого, переключивши Україну з Нового завіту на Старий. І вся країна стала зубрити закон Таліона замість Нагірній проповіді.
Війна забрала півтони. Приглушило палітру. Створила паролі та відгуки. А ще вона подарувала країні пряму і явну загрозу. Зло здобуло ім'я і географію. Україна почала проводити ревізію спільно нажитого майна, намагаючись відокремити своє від чужого.
Але на цьому шляху виявилися свої спокуси. Наприклад, спокуса переписати на агресора все, що не до душі. Оголосити його причиною і природою всього відсталого і косного. Записати на його рахунок навіть ті родимі плями реальності, до яких він має дуже туманне відношення.
Рукою Кремля оголошували корупціонерів. Хабарників. Популістів. А з того моменту, як пандемія закрила світ на замок, ми пояснюємо Москвою небажання наших співгромадян вірити вакцинам.
Цілком ймовірно, що Кремль і справді не варто виводити за дужки в кожному з рівнянь. Зрештою, Москві вигідно все, що робить Україну слабшою. Все, що руйнує інститути, сіє недовіру і уповільнює рух вперед. Але точно такою же помилкою стане ситуація, коли «рука Кремля» стане для нас самих універсальною індульгенцією.
Коли ми станемо виправдовувати побутову відсталість — підступами. Елементарну безграмотність — змовою. Можна спробувати виписати самим собі право на непогрішність, оголосивши все, що нам не до душі, чужим впливом. Але тільки це буде мати мало спільного з реальністю.
Принцип «бритви Хенлона» закликає не шукати злий намір там, де все можна пояснити дурістю. Але давайте відверто: «змова» є для нас більш зручним поясненням. Хоча б тому, що це не тільки пояснення, але ще і виправдання. Мовляв, не ми такі. В усьому винен ворог.
Існування ворога і правда ніхто не скасовує. Так само як і гібридний формат війни, яка йде не стільки за реальність, скільки за те, що ми про неї станемо думати. Але було б помилкою вдягати самих себе в білий одяг і ставити на морально-етичний п'єдестал. А саме так сьогодні виглядають спроби пояснити все, що нам не до душі, «рукою Москви».
Тому що будь-яке суспільство приречене на протиріччя. Будь-яка країна не застрахована від дурниць. Люди можуть помилятися і наполягати на своїх помилках. Рецидиви середньовіччя можна зустріти скрізь — і це не завжди корелює з рівнем побутового благополуччя країни. Навіть якби Росія раптово втратила до нас інтерес, це не позбавило б нас від усіх проблем. Тому що їх корінь криється не тільки в політиці країни-агресора.
Сім років тому Україна відкрила для себе ім'я зла. І є спокуса списати на нього всі негаразди нашого побуту. Всі негаразди нашої реальності. Але небезпека такого підходу не тільки в його інфантилізмі. Його небезпека в тому, що як тільки ми знімаємо з себе відповідальність, то й уникаємо необхідності проводити роботу над помилками.
Війна триває. Протистояння в самому розпалі. Ми поринули в цю реальність сім років тому — і гадки не маємо, коли зможемо звідти виринути. Але було б помилкою використовувати війну в ролі універсального самовиправдання. Зрештою, всі ці роки ми боремося за власну свободу. А в ній знаходиться місце, в тому числі, і для помилок «.
Фото зі сторінки Павла Казаріна в соціальних мережах, автор Валентин Науменко.
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
952Читайте нас у Facebook
