Батьком Леоніда Гайдая, який народився 30 січня 1923 року в місті Свободному Амурській області, був Іов Ісидорович Гайдай, висланий свого часу з Полтавської губернії на будівництво Амурської залізниці. Сім'я часто переїжджала з місця на місце. Жили то в Читі, то в Іркутську. До речі, закінчивши 21 червня 1941 року іркутську залізничну школу № 42, Леонід уже за два дні пішов у військкомат проситися на фронт. Служив у розвідці. Ходив у тили ворога за «язиками». Славився скромністю та хоробрістю. У ньому це якось органічно поєднувалося. Після важкого поранення в ногу був визнаний непридатним до подальшого несення військової служби.

Підробляючи освітлювачем в Іркутському обласному драмтеатрі, Гайдай там відвідував театральну студію, мріючи стати режисером. Мрії збуваються. Відучившись на режисерському факультеті ВДІКу, хлопець був прийнятиц на кіностудію «Мосфільм», де спочатку все в нього, щоправда, пішло не так. Вихід у 1958 році на екрани сатиричної картини «Наречений з того світу» ледь не закінчився звільненням молодого режисера з роботи. Врятувало його лише заступництво впливового Івана Пир'єва, якому подобався талановитий хлопець. Знаменитий Пир'єв, як потім виявилося, не помилився. У 1961 році короткометражний фільм Леоніда Гайдая «Пес Барбос і незвичайний крос» був номінований на «Золоту гілку» на кінофестивалі Канна. Фільм закупили для прокату в більше 100 країн. А на фестивалі у Сан-Франциско він навіть став лауреатом.

До речі, ідея фільму народилася, коли Гайдай, приїхавши до батьків до Іркутська, купив одну з центральних газет і прочитав там фейлетон українського письменника Степана Олійника під назвою «Пес Барбос».

Взагалі Гайдай зняв не так вже й багато художніх фільмів — трохи більше двадцяти. Але яких! «Діамантова рука», «Іван Васильович змінює професію», «Кавказька бранка», «12 стільців», «Операція «И». Мало не кожен увійшов до класики радянського, та, мабуть, і не лише радянського, кінематографа.

Інтерв'ю журналістам Гайдай майже ніколи не давав. Зрідка за нього це робила прекрасна актриса Ніна Гребешкова, з якою Леонід Іович прожив у коханні та злагоді понад 40 щасливих років. Саме вона розповіла про те, що зовнішність і характер Шуріка режисер списав із себе: «Це точна його копія. Від ходи до жестів. Леонід завжди мріяв створити такого позитивного персонажа — трохи безглуздого, але доброго очкарика…». Актори часто згадували, як Гайдай преміював за різні вигадки на знімальному майданчику. Моргунов розповідав: «За кожен оригінальний трюк Гайдай пропонував нам по 2 пляшки шампанського. Нікулін у „Кавказькій бранці“ заробив 24 пляшки, я — 18. А Віцин — одну. Віцин страшенно не любив шампанське. Натомість йому подобалося здавати посуд…».

А ще Гайдай вірив у різні прикмети. Наприклад, вважав, що містична сила чорних кішок приносить удачу, і тому знімав їх майже в кожній своїй картині. І перед початком зйомок обов'язково розбивав тарілку. Якось тарілка не розбилася — і зйомки довелося відкласти. Своє небажання давати інтерв'ю та розповідати про режисерську «кухню» пояснював просто: «Дивіться мої фільми — у них все сказано». Будемо дивитись…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш