«Я із сім’ї, де тато був алкоголіком»: Надія Матвєєва про себе та новий проєкт, в якому вона стала «найкращою подругою всіх жінок»

6:15 — 4 лютого 2022

Українська телеведуча Надія Матвєєва давно вже стала для глядачів прикладом невичерпної життєвої енергії та багатого досвіду. Її образ значною мірою склався завдяки проєкту «Все буде добре», ведучою якого Матвєєва була багато років.

Надія каже, що тепер із задоволенням носить звання найкращої подруги, мотиватора та підтримки для глядачок. Напевно, тому вона стала частиною нового проєкту-перевтілення «Щасливі за сім днів» (СТБ). Разом з Мариною Боржемською та Андрієм Жельветро Матвєєва допомагатиме учасницям полюбити себе та стати щасливими.

«Тим, хто не надто замислюється, щастя простіше досягти»

— Надія, невже можна стати щасливою за сім днів?

ВІДЕО ДНЯ

— Щасливою можна стати за одну хвилину, якщо знати, як зрозуміти себе. Ці сім днів, які ми даруємо учасницям проєкту, для когось і стали найщасливішими. Це шлях до себе інтенсивним способом за підтримки цілої команди. Така сильна психотерапія. Відчуття щастя може статися будь-якої миті просто від розуміння того, що воно є.

— А для вас що таке щастя?

— Це гармонія з собою. Стан спокійної радості. Якщо раніше, в юності, я думала, щастя — це якісь гострі відчуття, емоції, то з віком прийшла до того, що щастя — це тиха радість, своя, рідна. Воно виникає від багатьох факторів, у тому числі здоров’я свого та близьких людей. І зараз, як ніколи, ми це розуміємо. Нещодавно мене спіткало таке відчуття під час подорожі на Мадейру. Я дивилася на океан і думала: яке щастя! Від того, де я перебуваю, з ким і розуміння, що вдома на мене чекають рідні люди.

— Таке усвідомлення, швидше, приходить із віком.

— З досвідом. Але комусь для цього, може, й життя не вистачить. Потрібно частіше ловити себе на думці, що ти щасливий.

— Можливо, це мудрість?

— Думаєте, тільки мудрим зрозуміле щастя?! Я вважаю, що тим, хто не надто замислюється, навіть простіше його досягти. Багато знань додають смутку. Усі учасниці нашого проєкту проходять через трагічні моменти свого життя, щоб розпрощатися з ними та йти далі. І комусь це вже дає відчуття щастя.

«Я була не впевнена у собі. Дуже хотілося бути для всіх хорошою»

— Чи була історія, яка вразила вас найбільше?

— Кожна запам`яталася по-своєму. Але просто вразила доля Надії. Мати залишила її біля порога пологового будинку, дівчинка виховувалась у дитбудинку. І тепер, пройшовши через поневіряння, образи, вона допомагає людям, які опинилися в подібній ситуації. Ми разом згадували її минуле, плакали, переживали. І наприкінці, побачивши осяяне обличчя Надії, я зрозуміла, що вона щаслива. Для мене щастя та подяка — почуття, які йдуть поруч.

Читайте також: «Я класна, вільна та весела»: дочка Костянтина Меладзе Лія розповіла про свою участь у проєкті «Голос країни»

— Марина Боржемська відповідає за зовнішній образ героїнь, Андрій Жельветро — психологічний, а ви…

— Я виступаю, як «найкраща подруга всіх жінок». Той рівень довіри, який сформувався у глядачок завдяки проєкту, допомагає проходити з нашими героїнями найважчі випробування. І «осічок» не було.

Полюбити себе та стати щасливими в проєкті «Щасливі за сім днів» Надія Матвєєва допомагає учасницям разом з Мариною Боржемською та Андрієм Жельветро

— Скільки жінок ви вже ощасливили?

— Це чотирнадцять учасниць із зовсім різними історіями. Ті, хто пережив зраду, нелюбов, тяжкі стосунки з батьками, сумніви у собі. Власне, поєднує всіх цих жінок тотальна нелюбов до себе.

— У вашому житті було щось схоже?

— Звичайно! Я із сім’ї, де тато був алкоголіком. Змалку змушена була виступати в ролі щита для мами. Досі пам’ятаю відчуття, що мала помирити батьків. Звісно, я з цим жила роки. Це була невпевненість у собі. Мені дуже хотілося бути для всіх хорошою.

— Хто вам допоміг?

— Звернулася до психолога. У дитинстві й сама мріяла стати психологом — потяг до вивчення себе був завжди. Пізніше, коли вже працювала на радіо, телебаченні, мене оточували психологи, я знаходила для себе відповіді на якісь питання. Зрештою, мені допомогла психотерапія. Це був мій порятунок, я стала іншою людиною. Навіть не можу чітко сказати, в який момент це сталося. Але мама тоді зауважила: «Ти зовсім інша».

Читайте також: «Практично всі учасниці вже закохані в Алекса»: телеведучий Григорій Решетнік про нового героя «Холостяка» та фінал «Холостячки»

— Ви пробачили тата?

— Так! І це надзвичайно важливе для мене питання. Зараз розумію, що він просто прожив життя так, як зміг. При тому, що кривдив маму, мене любив. Я впевнена, що була найсвітлішою людиною в його житті. Так, у мене була на нього образа, прикрість. Але тепер розумію, в тому стані, в якому він перебував, наскільки йому було складно дати мені любов. Але йому це вдалося.

Знаєте, що я зробила? Запитала маму, як тато ставився до мене в ранньому дитинстві. Вона зі сльозами на очах розповіла, коли я була маленька, він дуже любив мене! Знати це було дуже важливо для мене. Будь-яка дівчинка, що б не діялося з батьками, повинна розуміти, що тато її любить. Тому, повертаючись до проєкту, мені не треба було нічого вигадувати, спілкуючись із героїнями. Мій інструмент — це я сама та мої переживання. Просто я завдяки якомусь внутрішньому механізму вмію все використати собі на благо. Ще не стикалася із ситуацією, яка б мене поламала. Пощастило, що у всіх своїх проєктах я працювала, зокрема, для душі.

«Як жінка я прожила вже кілька життів»

— Не сумуєте за «Все буде добре»?

— Знаєте, я ніби вже сама стала цим проєктом. Просто зжилася з ним. Це програма-довгожитель. Звичайно, в якомусь сенсі сумую. А з іншого боку, розумію, що це завжди зі мною. Як жінка я прожила вже кілька життів. Уявіть, скільки часу мені потрібно було, щоб самій знайти ті поради, якими ми ділилися в проєкті.

— Ви застосовуєте їх?

— Постійно! Я просто ходяча енциклопедія.

— Відомо, що насправді ваше ім’я Людмила…

— Надія стала моїм ім’ям для роботи, коли я приїхала до Києва і влаштовувалася на радіо. Мені сказали, придумай щось інше. Я згадала бабусю, яка мене називала «надія всієї родини». Ім’я Надя повернулося до мене як щось рідне. Бабуся з мого народження говорила: «Вона стане великою людиною». Бабуся померла, коли я була в десятому класі, але її впевненість досі живе в мені. Одразу після народження я захворіла на крупозне запалення легенів. Все сталося в Керчі, на той час це було смертельне захворювання. Молодий лікар зробив усе можливе, щоб я лишилася жити.

«Оптимізм мені передався у спадок», — говорить Надія

— Ви змінили ім’я у паспорті?

— Ні. У цьому плані я людина консервативна. Краще не чіпати те, що можна залишити так. Ім’я, яке дано мені з народження, для сім’ї, найближчих. І в мене відчуття, що я можу в якийсь момент «сховатись» за своїм справжнім ім’ям. Як у нірку. Зрозуміла це з часом. Може, тому що я завжди й у всьому шукаю позитивні моменти.

Читайте також: «Я страждав від нерозділеного кохання»: Олексій Суханов зробив несподіване зізнання напередодні Нового року

— Це найважливіше і для багатьох дуже складно.

— Іноді мама каже: «Дочко, подивися, ти така розумна, талановита, не така, як я. Що в тобі від мене?» Я відповідаю: «Мамо, твій невгамовний оптимізм!» У неї було важке життя, але вона завжди знаходила вихід, старалася не сумувати. Тож, гадаю, оптимізм мені передався у спадок. Життєстійкість така.

— Я так розумію, що нещодавня подорож на Мадейру була новорічними канікулами?

— Ми поїхали туди зустрічати Новий рік. Відомо, що саме там проходять знамениті феєрверки у святкову ніч. Я вже не вперше на Мадейрі і знову залишилася в повному захваті. Буяння фарб, сонця, енергії океану. У новорічну ніч на набережній збирається все місто, і сім хвилин безперервно йдуть феєрверки. Я навіть кричала від захоплення!

— Їздили з коханим?

— Оскільки не дуже хочу вдаватися до подробиць, скажу, що я їздила не одна і це було чудово! Особливо від того, що можу розділити свою радість з іншою людиною, яка так само її відчуває — щиро та захоплено.

— Ви зараз щасливі?

— Так!