Під Гостомелем зазнала втрат елітна дивізія Росгвардії — та, що розганяє протести у Москві
Нещодавно повідомлялося про розгром під Тростянцем полку знаменитої Кантемирівської танкової дивізії РФ. А тепер з'явилося перше офіційне підтвердження участі путінських карателів з «дивізії імені Дзержинського» у війні проти України. І надали його самі ж рашисти. На сайті «Єкатеринбург онлайн» вони опублікували відразу два матеріали, присвячені загибелі їхнього земляка — військового Росгвардії 26-річного Євгена Дудіна. Цікаво, що видання зі слів матері загиблого опублікувало й точне місце загибелі путінського гвардійця — 27 лютого цього року, Гостомель Київської області.
«Бої за смт Гостомель, а точніше за стратегічно важливий аеропорт «Антонов» неподалік селища, розпочались вже 24 лютого, — розповідає на своїй сторінці у ФБ журналіст Анатолій Мельник. — Тоді російські окупанти намагались швидким «кавалерійським» наскоком захопити аеропорт та зробити його плацдармом із перекидання повітрям сил та техніки з метою подальшого наступу на Київ. Задля цього росіяни кинули величезну кількість літаків та вертольотів з елітними десантниками — спецпризначенцями, зокрема «кадирівцями», а сам аеропорт неодноразово обстрілювали…
Але там російські загарбники сповна відчули на собі українську «гостинність», зокрема від бійців швидкого реагування Національної гвардії України, які справно збивали суперпотужні російські гелікоптери, знищили десантуру. Допомагали їм бійці «Чорних запорожців» із 72-ої окремої гвардійської механізованої бригади ЗСУ, спецпризначенці ГУР Міноборони України, бійці спецпідрозділу СБУ «Альфа», тероборонівці. Тож російський «бліцкриг» цілком закономірно закінчився «большой кровью на чужой территории»…
Мати загиблого розповідає, що її син служив у Росгвардії, у підмосковному місті Балашиха. З відкритих джерел відомо, що саме там дислокується не якась рядова чи тилова частина, а Окрема орденів Жукова, Леніна і Жовтневої Революції Червонопрапорна дивізія оперативного призначення імені Ф. Е. Дзержинського військ національної гвардії Російської Федерації (ОДОП)! Тож фактично ця стаття вперше документально підтверджує участь «дзержинців» у відкритій агресії проти нашої держави! Більше подібних свідоцтв у відкритому доступі поки що знайти не вдалось.
Так, це саме та елітна «дивізія імені Дзержинського», яка «народилась» ще у 1924 році задля охорони особливо важливих об'єктів, зокрема Кремля… Згодом кремлівські чекісти придушували народний спротив на Дону, у Тамбовській області, у Середній Азії, брали участь у «спецопераціях» у Китаї та Фінляндії…
Під час Другої світової війни та по її закінченні «дзержинці» придушували національно-визвольний рух в Україні, де, згідно з Вікіпедією, у 1944 — 1947 роках активно брали участь у боях з ОУН-УПА. На «бойовому» рахунку «дзержинців» також депортація чеченців та інгушів до Казахстану. Протягом останнього десятиліття агонії радянського режиму бійці ОДОП неодноразово «відзначились» у масштабних каральних операціях в Узбекистані, Вірменії, Грузії, були у Нагорному Карабасі, Сумгаїті, Баку, Тбілісі і так далі… Вже після розпаду Радянського Союзу «дзержинці», мовою оригіналу, «принимали участие в специальных мероприятиях, которые имели место в Армении, Азербайджане, Нагорном Карабахе, Средней Азии, Северной Осетии, Чечне, Дагестане. В настоящее время сводные подразделения дивизии продолжают участвовать в контртеррористических операциях на Северном Кавказе». І ось настала черга й України…
Не менш цікаво й те, що проста сільська уральська жінка чітко визнала одне — елітних кремлівських карателів таки кинули на штурм Гостомельського аеропорту, про що, до речі, досі дружньо мовчать усі російські офіційні та неофіційні джерела. А також те, що «дзержинці» зазнали там дуже важких втрат, що теж підтверджують слова матері загиблого гвардійця. А це вже свідчить про мужність, героїзм та доблесть українських воїнів-захисників Гостомеля. Мати стверджує, що її син загинув 27 лютого і надає відповідні довідки про смерть. Саме тоді українські захисники потужним артилерійським ударом зрівняли із землею територію аеропорту, усіх ворогів та їхню техніку, що там тоді перебували…
Як російський режим від усього серця та душі «віддячив» матері за принесення в жертву путінському мілітаристському Молоху свого сина — у статті розписано дуже детально та красномовно. Як і зашореність та моральна вбогість простої жінки, яка досі щиро вірить, що її син недаремно загинув за тисячі кілометрів від рідної домівки…"
12642Читайте також: Наказ — взяти живим: під Києвом полюють на військового, який зрадив присязі України у 2014 році і воює на стороні рашистів
Читайте нас у Facebook
