«В Європі дедалі виразніше відчувається бажання відновити діалог з росією», — Радомир Мокрик
«Самообман Заходу або в пошуках російських дисидентів». З такою назвою вийшла стаття в тижневику Forum Радомира Мокрика — наукового працівника Інституту східноєвропейських студій філософського факультету Карлового університету, львів'янина, який уже сім років мешкає у Празі.
«Стаття не всім сподобається. Розумію, що це крапля в морі інформаційного потоку на Заході, однак думаю, що варто бодай пробувати змінювати ті акценти, які дедалі виразніше звучать в Європі, — розповів Радомир Мокрик на своїй сторінці у фейсбуці. — Тому мої головні думки в цьому тексті: в Європі дедалі виразніше відчувається бажання відновити діалог з росією. Звичайно, не з тією «поганою» путінською, але з тією, яку європейці вважають «справжньою», чесною і невинною. З цією метою західні інтелектуали намагаються виловити будь-яких російських «дисидентів» і провести діалог між українцями і росіянами. Це найзручніша стратегія — зробити вигляд, що у всьому винен путін. А ось «братні народи» мали б помиритись. Лише був би спокій. Але це самообман. Символом такого російського «дисидентства» на Заході миттєво стала Марина Овсяннікова. Її протест на телебаченні видався настільки героїчним та яскравим, що на деякий час затьмарив для західних журналістів знищений Харків чи голодуючий Маріуполь.
Для Заходу Овсяннікова поцілила в саме яблучко. Повторюючи мантри про «братні народи» та «прості росіяни не винні», журналістка тепер пояснює в європейських ефірах, що так же не можна, що русофобія досягла нечуваного рівня і треба вести діалог. Через культуру, звісно ж. Аудиторія розчулено аплодує, а ведучий дякує росіянці за відвагу.
На Заході, мабуть, так і не зрозуміли, наскільки дратівливим є для українців таке співвідношення «відваги». Бо поки Овсяннікова героїчно виступає на італійському ток-шоу, цілі родини під прикриттям ЗСУ намагаються втекти від її співвітчизників. В той момент, коли журналістка скаржиться, що її донька не може заплатити в шкільній їдальні карткою, в Маріуполі люди помирають з голоду.
Журналістка видала ще одну типову маніпуляцію, написавши, як вона плакала, дивлячись відео з розбомблених українських міст. І на одному диханні додала, як їй шкода «розгублених рускіх мальчішек-полонених». Однак є одна проблема: розгубленість проступає на обличчі «руского мальчішкі» лише тоді, коли він дивиться в дуло автомата воїна ЗСУ. До цього «рускій мальчішка» вбиває, ґвалтує та нищить. Він — вбивця і окупант.
Тут теж немає простору для діалогу.
Попри це, ідея «культурного» діалогу між українцями та «хорошими росіянами», здається таки міцно засіла в головах європейських політиків. Як приклад — незграбна спроба концерту «за мир» під патронатом німецького президента. І цілком справедливий демарш українського посла, який не забажав слухати російських виконавців.
Намагання багатьох європейців примусити сьогодні українців «обійнятися з рускімі братами» — нічого, окрім роздратування і злості, викликати не може. Не путін бомбить Чернігів. Не путін ґвалтує жінок в Маріуполі. Не путін мародерить в Гостомелі. Це роблять росіяни. І «росія» та «російський» для сотень тисяч маленьких українських дітей стали символом зла".
За словами українського науковця, спроби європейців дотиснути сторони для «культурного діалогу» зрозумілі.
«Однак станом на сьогодні — безглузді й обурливі. Так, після того, як росія зазнає поразки та путіна вже не буде, можливо, через багато років можна буде почати говорити про якийсь діалог. Можливо, тоді, через багато років, в новенькому і відбудованому Києві колись і відбудеться концерт музики Чайковського, і десь колись українець візьме в руки книжку Достоєвського. Можливо, й тоді, через багато років після поразки і краху росії, українці знову зможуть побачити в пересічному росіянинові „розгубленого мальчішку“. Можливо. Але й в цьому є серйозні сумніви».
Читайте також: Знекровити режим Путіна руками українців: Ніл Фергюсон назвав цю тактику США колосальною помилкою
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
3045Читайте нас у Facebook
