«Клялися повернути їх живими»: із простреленими потилицями у братській могилі та каналізації знайшли старосту з Київщини, її чоловіка та сина

Після звільнення Київської області від рашистів з'являються трагічні новини про закатованих місцевих мешканців. У селі Мотижин знайшли братську могилу — двох жінок та чоловіків. Окупанти вбивали людей у потилицю, спочатку зав’язавши їм очі. Серед них були тіла старости села Мотижин Ольги Сухенко, її чоловіка Ігоря (знайшли поруч у каналізаційній ямі) та 25-річного сина Олександра. Їх орки тримали у полоні 10 днів, і до цього часу про їхню долю було нічого не відомо.

«Наше рідне село, як стратегічно важливо розташований населений пункт, опинилось в окупації рашистів, у гущі бойових дій на підступах до Києва, — розповів у фейсбуці про родину їхній односельчанин Володимир Крижевський. — В порятунку життів і були останні дні родини Сухенків — старости Мотижина Ольги Петрівни, її чоловіка Ігоря Васильовича та сина Олександра. Щосили вони турбувались про село, намагались тримати зв'язок з кожним, допомогти харчами, підтримати словом. Робили неможливе: без гуманітарних коридорів організовували евакуації односельчан та їхніх родин з дітьми, які приїхали в Мотижин з Києва як у безпечніше місце. Особливим сміливцем був Олександр, який щоразу повертався, щоб допомагати іншим, бо кожен ближній став рідним. Мотижин не став тим безпечним місцем. Для багатьох. І для них самих. Він вже заплатив у цій кривавій війні свою ціну спаленими будинками, зруйнованою інфраструктурою, людськими життями.

Життями цієї відчайдушної родини. Батьки пишалися своїм сином у земному житті, вони будуть пишатися ним і в піднебессі. Їхні три іменні яскраві зірки осяватимуть життя донечки, зятя та онучки, мами, сестри, рідні. Стануть знаменами помсти російським нелюдам, проклятим на віки вічні".

Додамо, що старосту, її чоловіка та сина орки викрали 23 березня, коли село три тижні знаходилось під окупацією. Про це ЗМІ повідомляла заступниця голови Київської обласної ради Тетяна Семенова.

«Староста та її родина були проти того, аби покидати село. Спершу прийшло близько 10 окупантів, вони забрали автомобіль. Хотіли забрати Ольгу Сухенко, але чоловік наполіг, що поїде із нею. Ще за 6 годин забрали сина. Окрім цього, в полоні перебувало ще 20 жителів села Мотижин. Була підозра, що в селі діяв зрадник, який виказав окупантам місця перебування очільниці та активних селян», — розповідала Тетяна Семенова «Суспільному».

Невдовзі дівчина загиблого Олександра Сухенка Дар'я Беленіцина на своїй сторінці в інстаграмі написала, що окупанти близько години допитували родину.

«Сашко сказав, що не боїться їх, та гідно вів з ними діалог. Вони здалися йому людяними. Поки цього ж дня, 23 березня, вони не приїхали ще, цього разу за батьками Сашка. Пообіцяли, що повернуть їх живими, — повідомляла Дар'я Беленіцина. — Але вони знову з'явилися, забрали мого Сашка. З того дня ми не знаємо, де вони та як вони. Моє серце перестало битися. Таких людей дуже мало. Я хочу, щоб мені допомогли достукатися, я хочу, щоб їх вивезли, щоб їх звільнили. Вони допомогли десяткам людей, ми повинні допомогти їм. Я стукатиму в кожні двері, я не можу мовчати. Коли я сказала Саші, що він зробив усе, щоб ним пишалися, і попросила залишити село, він лише відповів: „Я не хочу, щоб мною пишалися. Я просто роблю все, що можу, для перемоги“. Він уже переміг, він мій Герой. Я хочу повернути його та батьків. Людей, які гідні нагород, а не полону».

Розповідь мешканки Бучі, якій вдалося разом із донькою вирватися з пекла, яке влаштували в цьому місці окупанти, читайте тут.

3156

Читайте нас у Facebook