«Прикривали із самого тилу»: тренер збірної України місяць обороняв Київ від окупантів

Старший тренер юнацької збірної України U19 Володимир Єзерський після початку війни вступив у добровольчий батальйон та більше місяця тримав оборону на підступах до Києва, в одній із найгарячіших точок бойових дій.

«Ми проживаємо поряд з одним із стратегічних об'єктів під Києвом, в районі Стоянки, тому рано вранці 24 лютого чітко чули перші вибухи, — розповів фахівець, який має досвід виступів у «Динамо» та «Шахтарі», в інтерв'ю zbirna.com. — Потім я послухав промову цього проклятого варвара, після чого сіли в машину — я з дружиною та двома дітьми — та поїхали ближче до моїх батьків спочатку до Львова, а потім до Трускавця.

Відвізши рідних у безпечне місце, сам я вирішив повертатися та захищати свій будинок. Вважаю, якщо ти українець, якщо ти патріот своєї країни, то мусиш робити саме так і ніяк інакше. Україна дала мені все, що я маю, тут народилися мої діти. Я не мав жодних сумнівів, що треба робити під час цієї війни.

Потрапити до передмістя Києва, де я живу, виявилося непросто, але мені це вдалося. З сусідами ми швидко згуртувалися та проговорили всі наші дії на випадок, коли ворог прийде. З кожним днем він був дедалі ближче. Від нас до Бучі та Ірпеня — приблизно 10 кілометрів. На п'ятий чи шостий день були прориви і з нашого боку. Одного дня ми зрозуміли, що активні бойові дії розпочалися у Стоянці — буквально за три кілометри від нас. Там був підірваний міст через річку Ірпінь. Так ми потрапили на лінію розмежування у зону бойових дій. Перед нами, поряд із нами збройні сили, спеціальні угруповання, а ми, як виявилося, прикривали їх із самого тилу.

Сформувався окремий добровольчий батальйон Чайка, який очолив дуже професійний та мужній чоловік Іван Рудяк. З нашого комплексу туди увійшли близько 30 бійців тероборони, а решта приїхали з різних регіонів України. Спочатку у нас, звичайно, не було чіткої вертикалі, але ми розуміли — головне поки що не заважати. Певна офіційність з'явилася згодом, перед нами було поставлено чіткі завдання, і ми їх виконували. Перше — організація блокпостів у нашій місцевості, друге — протидія мародерству, третє — виявлення та знешкодження коригувальників та ДРГ. Якщо підсумувати — за нами було забезпечення певної надійності.

Були й диверсанти — шкода, але цих щурів вистачало. Кількох ми нейтралізували, один із них був особливо небезпечний. Після того, як упіймали його, він потягнувся за холодною зброєю — довелося реагувати. Ми виявили у нього фальшиві документи, російські рублі, чотири види одягу (один із них — військовий), на телефоні було багато фото різних об'єктів та людей, схеми майже всіх блокпостів Чайки, де розташований наш ЖК, та проспекту Перемоги, паролі, зброя та тощо. Передали цього покидька поліції та спецслужбам. «Пташка» попалася серйозна.

На даний момент Київська область звільнена, під Києвом ворог розбитий, але ми розуміємо, що радіти поки що зарано. Ми витіснили окупантів, але в нас усе ще достатньо роботи. Комбат поставив завдання налагодити організацію та взаємодію блокпостів у тих містах та селищах, де цього не встигли зробити. Передаємо деякий досвід на територіях, що звільнилися, також потрібно зачищати місцевість, але в цьому я точно не є фахівцем".

Раніше «ФАКТИ» повідомляли, що футболіст збірної України Тарас Степаненко збирався захищати сім'ю з лопатою в руках.

718

Читайте нас у Facebook