Ціною свого життя врятував вагітну жінку: трагічна історія героя з Київщивни, в якого рашисти випустили 15 куль
33-річний Олег Ткачук з Київщини врятував життя двох людей. Натомість сам загинув під час повернення додому — його автівку впритул розстріляли рашисти. Цією трагічною історією поділився товариш загиблого Володимир Крижевський.
«28 лютого 2022 року зі сторони Макарова вийшла техніка рашистів. Більше 45 танків, 10 бмп, 2 буки і багато машин особового складу в сторону Києва. Місцеві активісти організувалися і стали в ряди територіальної оборони, одним з таких селищ стала Бузова, — пише на своїй сторінці у ФБ Володимир Крижевський. — Того дня територіальна оборона потребувала пального. Але всі розуміли ризики виїзду на житомирську трасу. Після шокуючих кадрів на телебаченні, що рашисти зробили в Бородянці. 33-річний місцевий мешканець Олег Ткачук, почувши по рації потреби рідного села, визвався привезти пальне. В останній момент до нього сів його товариш. Коли він під’їхав до нашого блокпосту перед виїздом до житомирської траси, хлопці з тероборони сказали йому, що є ризики їхати на заправку. Чутно було постріли ворога в прилеглих селах. Але він сказав, що кожен робить свою справу. Хтось зі зброєю в руках стоїть на блокпосту, хтось риє окоп, хтось носить мішки з піском. Олег заявив, що привезе пальне. Коли вони з товаришем виїхали в сторону Житомира, то швидко доїхали до АЗС. Здивуванням було те, що на цій заправці працювала молода жінка Альона, яка була на 6 місяці вагітності. По рації вже кричали, що танки вже біля Калинівки. Олег з товаришем швидко почали наполягати, щоб вона сідала в машину, вони її вивезуть з маршруту, по якому направляються орки.
Альона сказала, що не може покинути заправку, бо можуть йти наші ЗСУ та їх потрібно заправити. Таке розпорядження надав її директор. Олег переконав її, що це небезпечно для вагітної, так як рашисти можуть її примушувати заправити їх. Що не можна наражати на небезпеку дитя. Батько Альони, він же і заправщик на цій же АЗС, попросив вивезти дочку і повернутись за пальним. Вони сіли в авто та поїхали, завезли Альону на Стоянку додому.
Але для Олега одна місія, для села, не була виконана. І він поїхав знов на заправку. Через швидкість він не встиг розгледіти, що вже йдуть танки по лівій смузі. Рашисти відкрили автоматну чергу по авто. Олег проїхав ще 200 метрів та заїхав на дорозі в невеликий апендицит, і з товаришем побігли в ліс та стрибнули в перші ями, які побачили. Щоб оцінити ситуацію, Олег відважно почав знімати відео техніки окупантів, щоб передати ЗСУ інформацію про переміщення ворога. На відео видно, що по ним почався обстріл, кулі літали над головою, падали гілки, чутні вибухи, використання мінометів проти цивільних. Це жах… Які емоції переживали хлопці в той момент, але Олег продовжував знімати. І відправив відео своєму другу, який був у селі. Потім вони прийняли рішення тікати з тих позицій…
Товариш Олега вибрався до першого блокпосту в Березівці. Та зателефонував брату Олега. І розказав, як все було… Йшли дні. Рідні та друзі молилися, щоб Олег також вийшов на зв’язок, дав про себе знати. Думали, що десь сидить у підвалі в якомусь із ближніх селищ.
Наша тероборона піднімала в небо квадрокоптер та передавала інформацію про танки та техніку ЗСУ. Ткачук Ігор, брат Олега, помітив його авто на тому місці, де сказав товариш. Машина була перші дні неушкоджена. Потім рашисти її спалили. Орки зробили собі якраз базу біля заправки. Не було можливості піти на пошуки. Всі машини, на яких хотіли виїхати з прилеглих сіл, цинічно розстрілювалися з танків. По житомирській трасі стояли спалені авто, з трупами в середині. Деякі поранені добирались до сіл і там просили допомогу в місцевих.
Швидка не могла доїхати. Багатьох, хто вибігав з авто після обстрілу, жорстоко вбивав снайпер фашистів. Час йшов. Бої тривали. А про Олега звістки не було. Тільки після того, як наші ЗСУ хоробро зачистили і звільнили село за селом по житомирській трасі, 2 квітня Ткачук Ігор приїхав на те місце, де стоїть авто. Ця історія трагічна для Олега. В тій ямі, звідки Олег знімав відео, було його тіло, без голови. Йому, беззбройному, в цивільній формі, просто всадили більше 15 куль в тіло і в кінці зробили контрольний постріл в голову (з крупнокаліберної зброї). Вбивці, мародери забрали айфон, гроші. Тіло мого товариша було в захисній позі ембріону. Це коли людину катують, б’ють ногами, людина скручується, щоб захистити важливі органи. Якщо вбили, значить нічого не сказав. Не захотів співпрацювати. Місцева людина була б в пригоді оркам, якби йшла на контакт. Але Олег був вірний українському народу до кінця".
Наступного дня брат забрав тіло Олега і відвіз на експертизу в Боярку. Там і встановив кількість куль…
Олег будував біля батьківської хати свій будинок і мріяв з дівчиною там оселитися та народжувати діточок. Але будинки через потрапляння снарядів вигоріли та не придатні для проживання. Матір була змушена виїхати з країни. Засмучена горем і відчаєм від реальності, яка їх спіткала. Зараз небайдужі та друзі загиблого роблять все, аби жінка могла повернутися на батьківщину. Та пишатися сином. Він того дня врятував 2 життя ціною свого — вагітну жінку…
Раніше повідомлялося, що в Чернігівській області в бою солдат ціною власного життя врятував 20 побратимів.
2758Читайте також: Відволікав на себе ворожу авіацію: у бою загинув найкращий військовий льотчик України Олександр Оксанченко
Читайте нас у Facebook
