Одного разу жаба потрапила до дорожньої колії. Була весна. Дорогу розмило зливами настільки, що всі відчайдушні жаби зусилля вибратися на безпечну узбіччя ні до чого так і не привели.

На її крики про допомогу тут же прибігли всі, хто міг. Близькі друзі щосили намагалися хоч чимось бідолашному допомогти.

Але в них нічого не виходило, оскільки можливості були досить обмеженими. Ті ж із звірят, хто реально міг допомогти жабці у її ситуації, свою участь у рятувальній операції позначили лише гучними охами і ахами.

Ну, і ще, щоправда, словами «щирого співчуття». Хоча, якщо говорити чесно, багатьом з них просто не хотілося лізти в бруд, намагаючись врятувати добре створення, до якого завжди ставилися добре.

Побачивши, що до пізнього вечора врятувати жабу так і не вдається, всі вирішили податися додому. До ранку. Адже, як відомо, ранок за вечір мудріший. Коли ж на світанку, відпочивши і поснідавши, юрба співчуваючих жаб'яному горю друзів і доброзичливців дружно попрямувала до місця події, вони раптом побачили стомлену, але щасливу жабу, яка стрибала їм назустріч. Дехто був здивований цьому. Адже всі чудово розуміли, що самій жабі ніяк не вдалося б вибратися з глибокої, та ще й до країв заповненої брудною жижею, колії. А з урахуванням того, що цією дорогою ні-ні, та й проїжджав іноді вантажний транспорт, ставало очевидним, що жаб'яча доля була вирішена наперед.

— Як же тобі вдалося врятуватися? - мало не хором запитали присутні жабу. — Це просто неймовірно!

— Та я й сама розуміла, що однією мені зі своєю бідою не впоратися. І вже подумки почала готуватися до гіршого. Але коли глибокої ночі я побачила світло вантажівки, що наближалася, і уявила, що мене чекає за мить, я зібрала в кулак всі свої сили — і таки вистрибнула з колії!

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.