Не знаю, чи знайоме вам, мої друзі, подібне почуття, але зі мною таке відбувалося. І, до речі, неодноразово. Це коли берешся за справу, практично неможливу. І розумом розумієш, що все це неможливо. Ну просто жодним чином. А душа прагне спробувати. Усвідомлюючи, що, окрім тебе і за тебе самого це більше не зробить ніхто. А якщо ти сам не повіриш у позитивний результат і навіть не спробуєш взятися за, здавалося би, неможливе, то твоя ідея так і залишиться неможливою. І відкладати її «на потім» марно. Бо життя таке стрімке і таке коротке, що це «потім» може вже й не настаати.

Навіть те, що з нашою країною зараз відбувається, є частковим підтвердженням цього. Адже якби довелося міркувати прагматично, то відразу ж після нападу на нас величезної агресивної Росії, що перевершує нас за всіма параметрами, треба було б здаватися, виторговуючи для себе якісь жалюгідні умови. Багато хто спочатку так і міркував. І лише неперевершена мужність наших воїнів та несподівана для окупантів єдність українського народу перед загрозою реального поневолення створили і продовжують створювати справжнє диво. Переконавшися у цьому, підтримку почали надавати й інші країни. Навіть ті, котрі спочатку зовсім не вірили в силу такого потужного опору.

Сьогоднішня притча може комусь здатися нереальною. Ну і нехай здається. А я в такі речі вірю. Одного разу, повертаючись додому, батько сімейства не застав паромника, який перевозив людей на інший берег неширокої, але глибокої річки.

Розуміючи, що добратися цього вечора йому не вдасться, чоловік розташувався на березі, коли раптом до нього підійшов незнайомий старець:
- А чому б тобі не спробувати перейти на той берег просто по водою? — запропонував він.
- Як я перейду? Адже це неможливо.
- Все можливо, якщо вірити по-справжньому.

Послухав чоловік старця і пішов по воді. І таки перейшов! Вдома, розповівши дружині про свою неймовірну пригоду, почув:
- Треба було б запросити добру людину до нас на вечерю. Сходи за ним, поклич до нас.

Так само подолавши річку, підійшов чоловік до старця, який залишався на іншому боці, і запропонував йому розділити зі своєю родиною вечірню трапезу. Але старець зненацька навідріз відмовився:
- У мене не вийде перейти річку водою, — сумно пояснив він.
- Як це не вийде? — здивувався чоловік. — Адже тільки завдяки твоїй пораді я на це наважився — і у мене вийшло.
- У тебе вийшло, бо ти в це повірив. А я… я повірити у свої сили не можу.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.