«Прапор віддали вагітній дружині»: поховали одного з найкращих пілотів України, який за день до загибелі отримав орден «За мужність»

Він понад усе марив небом… Український льотчик вже не побачить свого первістка, який має з'явитись на світ за кілька місяців. 30-річного майора Антона Листопада з Івано-Франківська заслужено називали одним з найкращих пілотів України. Саме його літак очолював авіаційну групу, яка пролітала над Хрещатиком під час параду до 30-річчя Незалежності України, це саме він від початку повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання у складних умовах протидії протиповітряних засобів та винищувальної авіації противника. Й прикривав наземні колони наших військ на марші… За день до своєї загибелі військовий Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна отримав із рук президента України орден «За мужність» ІІІ ступеня, і всі рідні та друзі не приховували своєї гордості. А вже за тиждень, 15 серпня, усі вони проводжали воїна в останню путь, вистеляючи дорогу квітами…

«Для мене Антон був наче син, тому його втрата дуже болюча… Що вже казати про його маму Олену, яка поховала єдину дитину, й наразі її стан морально важкий, — каже „ФАКТАМ“ Оксана Савчук, викладачка фізико-технічного ліцею Івано-Франківської облради та наставниця загиблого. - Із Антоном ми познайомились 1 вересня 2005 року, коли я набрала перший курс наших учнів-дев'ятикласників. Пам’ятаю, як мама привела його — невисокого, із кучерявим чубчиком, досить несміливого, але із яскравим та допитливим поглядом. Це був хлопчик, який першим у групі святкував свій день народження — 17 вересня. Із часом Антон став досить добре навчатись, постійно займався спортом, обожнював краєзнавчі поїздки з одногрупниками ліцею, долаючи гори та співаючи пісні УПА. Що цікаво, Антон завжди у цих мандрівках ніс дівчаткам рюкзак, тобто ще з дитинства демонстрував якості справжнього чоловіка. Це заслуга його батьків».

За словами наставниці, її вихованець ще під час навчання у ліцеї не приховував любові до авіації.

«Дались взнаки гени, бо тато Антона теж військовий. Тож завжди хлопець на уроках казав, що бачить себе тільки льотчиком! Натомість мама просила сина йти в Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, бо розуміла, настільки небезпечна та важка офіцерська служба. Втім, син не погодився й на два роки підписав контракт із ЗСУ. Після того подав документи до Харківського університету Повітряних Сил України. І з першого разу склав усі іспити. Але для того, щоб мати можливість літати, необхідно було скоригувати питання зі здоров'ям. Річ у тім, що в Антона змалечку були проблеми з гландами, через те він часто хворів на ангіну. І що ви думаєте, хлопець прооперувався. У шпиталі лікар йому повідомив, що слід видалити ще й аденоїди. І Антон погодився на ще одну операцію заради своєї мрії життя — літати та боронити небо України. Після завершення навчання у 2018 році Антона відправили служити до Луцька, із ним приїхала ще тоді його дівчина Каріна, яка теж обрала військовий шлях. Пам'ятаю, як мій учень запросив мене на каву і познайомив зі своєю половинкою. Їхні очі світились коханням! Два роки тому пара побралась, мешкали у відомчій квартирі на Волині. Коли дізнались, що стануть батьками, радості не було меж. Антон так мріяв підготувати житло до народження малюка, так хотів взяти його першим на руки й після перемоги над ворогом насолоджуватись батьківством. Та не судилось».

Читайте також: До останнього захищав рідну Київщину: під столицею загинув легендарний пілот

РЕКЛАМА

Офіцер Антон Листопад був на війні з перших хвилин повномасштабного російського вторгнення. До цього він пройшов Операцію об’єднаних сил та 2019 року був визнаний кращим пілотом Повітряних Сил Збройних Сил України. І саме його літак очолював авіаційну групу, яка пролітала над Хрещатиком під час параду до 30-річчя незалежності України…

«Після 24 лютого Антон постійно літав — як вдень, так і вночі, що свідчить про його професіоналізм, — продовжує Оксана Савчук. — Про службу практично не розповідав. Єдине знаю: він охороняв побратимів, які виконували бойові завдання, щоб в них не поцілили ворожі ракети. 7 серпня Володимир Зеленський нагородив льотчика медаллю „За мужність“ ІІІ ступеню. Про цю новину дізнались одногрупники, викладачі, земляки. Усі пересилали новину й раділи, що це ж наш Антон, він Герой. А вночі 8 серпня під час бойового завдання офіцер загинув… Подробиць розголошувати не можна, відомо лише, що це авіакатастрофа…»

Понад пів тисячі людей прийшли попрощатися з Антоном Листопадом. Співрозмовниця додає: сліз не стримував ніхто, навіть чоловіки.

«Коли труну з тілом опустили в яму, кожен військовослужбовець підходив та ставав на коліно перед мужнім льотчиком, аби віддати останню шану, — додає Оксана Савчук. - У зажурене небо піднялась пара винищувачів. Родині вручили грамоти співчуття та шанування, прапор — вагітній дружині Антона, яка тепер мусить жити за двох. Втрата Антона — це не лише біль його сім'ї та тих, хто знав цю людину. Це втрата для всієї України».

Раніше про загиблого під Києвом відомого пілота полковника Олега Гегечкорі розповів його син.

Читайте також: Відволікав на себе ворожу авіацію: у бою загинув найкращий військовий льотчик України Олександр Оксанченко

3558

Читайте нас у Facebook