Пергамський музей (чи, як його ще називають, Пергамон) у Берліні щороку відвідує щонайменше мільйон (!) туристів. Він вражає не лише своїми масштабами, а й унікальною колекцією експонатів, більшість із яких належить до дохристиянської доби. Так ось серед цих експонатів мою увагу привернули величезні статуї месопотамських демонів, духів-охоронців людини та її оселі, найчастіше зображуваних у вигляді постаті бика з чоловічим обличчям та крилами. Справа в тому, що таке ж порцелянове диво представлене і в експозиції нашого музею у Києві.

До речі, своєю появою на світ Пергамський музей завдячує німецькому інженеру Карлу Хуману, який керував прокладанням нової дороги в одній із провінцій Малої Азії. 1878 року під час будівельних робіт йому пощастило наткнутися на руїни античного фризу, прикрашеного барельєфними скульптурами античних героїв та олімпійських богів. Це був легендарний пергамський вівтар Зевса, який на сьогоднішній день вважається головним надбанням музейної колекції Пергамона.

Однак коли дивовижну знахідку переправили до Берліна, з'ясувалося, що виставляти її практично нема де. Тоді й було прийнято рішення про будівництво окремої споруди, здатної вмістити не тільки цей артефакт, а й численні експонати давньоазіатської та античної скульптури. Так з'явився перший Пергамонський музей, який проіснував трохи більше 5 років і був знесений після появи величезних тріщин у фундаменті.

Будівництво другої будівлі почалося майже одразу, проте роботи над ним раз у раз відкладалися. Спочатку їм завадила смерть головного архітектора, якому довго шукали заміну, а потім — Перша світова війна і фінансова криза, що послідувала за нею, помітно підкосивши економічну ситуацію в країні. У результаті новий музейний комплекс було відкрито лише 1930 року — через 23 року після закладання першого каменю.

Однак на цьому негаразди у долі Пергамона не скінчилися. Під час ІІ світової війни він сильно постраждав від повітряного обстрілу, а потім втратив і основну частину своїх експонатів — їх вивезли на територію тодішнього СРСР. Через кілька десятиліть частина колекції повернулася до Берліна, але деякі рідкісні експонати досі перебувають у музеях Петербурга та Москви.

Першим, що бачить відвідувач Пергамського музею, є велична брама богині Іштар, датована 6 століттям до нашої ери. Вона була знайдена під час розкопок Стародавнього Вавилону. Історики стверджують, що вона входили до складу Шляху процесій, що використовується під час святкування головного свята країни — Нового року. На синій мозаїці, що прикрашає цю браму, можна розглянути барельєфи різних тварин, зображення міфологічних істот, що нагадують доісторичних ящерів, та клинописний напис, нанесений самим Навуходоносором.

Навіть за дуже значних розмірів ця конструкція не є найбільшим експонатом музею. У будівлі Пергамона вдалося розмістити тільки зовнішню частину Іштар — внутрішня ж брама, що є ще вищою, до нього просто не ввійшла. Є тут і сам Шлях процесій, що веде від Іштар до святилища Есагіла. Залишки керамічного панно, яке розташовувалося на стінах по обидва боки священного шляху, дозволили з абсолютною точністю відновити одне з головних чудес Стародавнього Вавилону.

Архітектура та мистецтво ассирійської цивілізації вражали своїм розмахом. Археологи знайшли вхід до палацу Ашшурнасірапала II (883−859 р. до н. е.), який розташовувався в місті Німруд. Його прикрашали шестиметрові крилаті бики з людськими головами, вирізані з коричневого алебастру. Саме ці бугаї, що знаходяться зараз в одному із залів Пергамського музею, і надихнули сучасних іспанських майстрів на створення унікальної порцелянової роботи, представленій вашій увазі.

До речі, слідуючи жорстокій політиці рабовласницької імперії, з другої половини VIII століття до зв. е. Ассирія зуміла захопити Месопотамію, Палестину, Кіпр, сучасні території Туреччини та Сирії, Єгипет. Коли в захоплених містах починалося повстання, ассірійці безжально карали бунтівників. Так сталося і з Вавилоном у 689 році до н. е., коли після повстання правитель Синнехеріб зрівняв місто із землею.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.