- 07:16 Геля Зозуля стала «гірляндою», а Дзідзьо зачарував колисковою: яку музику слухають українці
- 28.03 23:03 «40 хвилин чекали на швидку»: Анастасія Приходько вперше розповіла про смерть її менеджера та друга
- 28.03 22:25 Ароматний цитрусовий цукор: можна додавати в напої, десерти та випічку
- 28.03 21:58 «Зараз не бачу майбутнього в Україні»: Санта Дімопулос відповіла на запитання шанувальників
- 28.03 21:32 «Недоказово і небезпечно»: медик про лікування мухоморами
- 28.03 21:02 Хто може отримати евакуаційні виплати і скільки: пояснив адвокат
- 28.03 20:50 Першого тренера українського чемпіона світу з боксу важко поранено на фронті: які прогнози
- 28.03 20:35 «Українців вони будуть перевиховувати або вбивати»: науковець про те, що можуть робити росіяни після окупації
- 28.03 20:17 Пісні завиванці з маком: приготуйте смакоту за рецептом, перевіреним роками
- 28.03 20:02 У травні Україна може розірвати дипломатичні відносини з білоруссю, — політолог
- 28.03 19:43 Мобілізація по-полтавськи: поліцію просять привести до ТЦК 30 тисяч ухилянтів
- 28.03 19:40 Алла Пугачова поставила на місце росіян, які накинулися на неї через теракт в «Крокусі»
Країна: Іспанія
Мануфактура: Lladro
Рік випуску: 1977
Скульптор José Roig
Висота: 50 cm
Із експозиції «Shvets Museum»
Одного разу, проходячи зі своїми учнями повз рисові поля, Конфуцій звернув увагу на старого, який працював нарівні з усіма, але при цьому ще й весело щось співав. Зупинившись біля кромки води, Конфуцій поцікавився, чому той так радіє, виконуючи таку складну для його віку роботу:
- Зважаючи на все, тобі не менше 70 років, а ти під палючим сонцем збираєш рис разом з молодими людьми і при цьому ще й веселишся…
- Ну, по-перше, 70 років мені виповнилося рівно 12 років тому, — не відриваючись від роботи, відповів мудрецю старий. — А, по-друге, чому я повинен сумувати, чекаючи на швидке наближення часу, коли піду з життя?
Ці слова викликали таку гостру зацікавленість серед учнів Конфуція, що вони, повідкривавши роти, почали прислухатися до продовження діалогу:
- У твоєму віці вже настав час піти на спокій, а не віддавати останні сили такому виснажливому заняттю. Адже час підбивати підсумки життя, розмірковуючи про вічне. Невже ти ні про що не шкодуєш? Чому ти виглядаєш таким щасливим та умиротвореним?
- А про що мені шкодувати? — перепитав старий, витираючи піт з обличчя. — Слід завжди пам'ятати, що привід для щастя має кожен із нас. Я, наприклад, ніколи не ставив собі завдання залишити якийсь помітний слід на землі. Я жив, радіючи кожному дню. І зараз, розуміючи, що життя моє закінчується, я тихо радію цьому.
- Радуєшся майбутньому відходу з життя?! — вирвалося відразу у кількох учнів Конфуція.
- Так, саме цьому я й радію, — усміхнувся старий. — Усі ми, проживши своє життя, йдемо туди, звідки прийшли при народженні. Чому мені не радіти надії народитися знову, тільки в іншому місці? Навіщо мені, страждаючи від страху перед невідомістю, з останніх сил чіплятися за це життя?
Залишивши рисове поле і під враженням від почутого віддаляючись від нього все далі, Конфуцій з учнями ще довго чули голос старого, який співає. І він їм здавався непідробно радісним.
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.