- 26.07 22:26 Дуже смачний суп із цвітної капусти: ніжний та ароматний
- 26.07 22:02 Дружина Віктора Павліка зізналася, чому артист вагається щодо народження другої дитини
- 26.07 21:33 Важливий процес: три найбільші переваги офлайн-шопінгу, про які ви не замислювалися
- 26.07 21:04 В Україні змінили умови надання відпустки при народженні дитини: адвокат пояснив нюанси
- 26.07 20:45 Завжди був готовий підставити плече: під Харковом загинув воїн з Хмельниччини
- 26.07 20:24 Дуже незвичайний салат з кабачками: вам точно сподобається ця бюджетна та корисна страва
- 26.07 20:14 Світло не вимкнуть до вечора: стало відомо, як 27 липня «знеструмлюватимуть» українців
- 26.07 20:04 Катастрофа: на ринку праці в Україні не вистачає понад чотири мільйони працівників
- 26.07 19:54 Як росіяни вбивали українських полонених у Оленівці у липні 2022 року: подробиці розслідування Associated Press
- 26.07 19:43 Секрети досвідчених городників: навіщо надягають целофанові пакети на зелені помідори на грядках
- 26.07 19:23 Частина військовозобов'язаних втратить право на відстрочку від мобілізації вже з 1 серпня: кого це стосується
- 26.07 19:12 Наказ Міносвіти, який позбавляв аспірантів-контрактників права на відстрочку від мобілізації, визнано незаконним
![ГАМЛЕТ ТА ЙОРИК](http://fakty.ua/photos2/article/41/67/416719w540zc0.jpg)
Країна: Іспанія
Мануфактура: Lladro
Рік виконання: 1974
Скульптор: Salvador Furió
Висота: 48 cm Із експозиції «Shvets Museum»
Мені дуже шкода, що цей текст не мною написаний. Чесно кажучи, я б підписався під кожним його словом. Мені ще шкода, що не знаю імені автора. Напевно, те, про що тут говориться, настільки близько і зрозуміло кожному з нас, що автором могла стати будь-яка людина, кому ці думки здаються вистражданими та зрозумілими. Начебто своїми. Втім, навіщо ворожити? Краще прочитати — і ще раз замислитись.
На різних етапах життя багато хто з нас очікує, що життя стане кращим, коли нам виповниться 18 років, або коли ми одружимося, або коли отримаємо найкраще місце роботи, або коли у нас з'явиться перша дитина, потім друга…
Згодом ми починаємо відчувати себе втомленими, тому що діти ростуть повільно, і думаємо, що коли вони виростуть, ми, нарешті, відчуємо себе щасливими. Але коли вони стають самостійнішими і в них починається перехідний вік, ми скаржимося, що з ними важко ладнати, і починаємо вже сподіватися на те, що коли пройде цей період, ось тоді вже точно буде легше.
Потім починаємо думати, що наше життя стане кращим, коли ми, нарешті, купимо квартиру побільше і краще машину, зможемо вийти на пенсію і колесити по всьому світу, насолоджуючись забезпеченою старістю. Але правда полягає в тому, що кращого для щасливого життя, ніж тут і зараз, просто не існує. Незважаючи навіть на ті проблеми та випробування, які нам постійно доводиться переносити.
Не варто завжди сподіватися на те, що справжнє життя «ось-ось почнеться». Те, що ми переживаємо зараз, є нашим справжнім життям. З усіма її проблемами, з якимись незакінченими справами, з непогашеними боргами та іншими непростими питаннями, які доводиться вирішувати. І якщо ми думаємо, що, вирішивши їх, ми точно щасливо заживемо, то це не так. Уважніше придивившись, ми зрозуміємо, що наші проблеми нескінченні. Що з них, власне, і складається все наше життя.
Нам треба зрозуміти, що єдиного шляху на щастя не існує. Наше повсякденне життя і є цей шлях. Шлях, протягом якого так важливо цінувати кожну мить. І особливо те, що ми ділимо з близькими нам людьми. Слід пам'ятати, що час не чекає на нікого. Жити треба щодня. Тому що наш щодня неповторний. І іншого такого не буде. Вже ніколи…
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.