Одна дуже відома персона виклала в соцмережах піст, сповнений розпачу і, очевидно, бажання викликати у читачів співчуття до себе. Текст був коротким, але неймовірно пронизливим: яку ніч поспіль не можу заснути! І все через безперервний ні на хвилину гуркіт залпів ППО, що збивають у небі над Києвом ворожі крилаті ракети. А вранці ж збиратися на роботу. Не зімкнувши очей. Майже не відпочивши! І скільки ще це триватиме?

Шкода стало її. Дуже. Бідолаха виспатися не може. І у тяжкому стані хронічного недосипу навіть не замислюється про те, що комусь у цей же час у десятки, у сотні разів гірше, ніж їй. В одних регіонах країни постійні прильоти ракет і снарядів день у день перетворюють на руїни житлові будинки та об'єкти інфраструктури. В інших через шквальні обстріли щодня гинуть люди. Не кажучи вже про тих, хто на передовій зі зброєю в руках бере участь у жорстоких боях із противником, ризикуючи будь-якої миті отримати поранення. В кращому випадку. А у нас тут засипаний недосип…

Згадалася у зв'язку з цим історія про одного багатого купця, який постраждав від важкого захворювання. З якогось часу все, що було їм нажите непосильною працею, — і побутові блага, і гарна дружина, і можливість з ранку до вечора вести приємний і комфортний спосіб життя, — настільки йому набридли, що чи не єдиною радістю залишилося бажання в неймовірно великих кількостях поглинати смачну їжу. Часом він навіть зупинитися не міг, поїдаючи заморські делікатеси та страви, приготовані вмілими кухарями.

Одним словом, закінчилося це тим, що невгамовне насильство над шлунком призвело спочатку до операції, а потім і майже до повної втрати будь-якого інтересу до їжі. Досвідчені лікарі, зазнавши різних медикаментозних засобів і не досягнувши необхідного результату, порадили вибагливому пацієнтові щодня здійснювати прогулянки на свіжому повітрі. І ось під час однієї з таких прогулянок він раптом побачив жебрака, що жалібно просить милостиню:

- Пане, допоможіть, заради Бога. Так хочеться їсти!

- Їсти? — зупинився біля нього купець. — Тобі хочеться їсти? Бувають такі щасливі люди.
І переможений почуттям гострої заздрості до жебрака пішов собі страждати від втрати апетиту далі…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.