«Це відкриває перед путіним досить похмурі перспективи»: Кох про зустріч Блінкена з Сі Цзіньпіном
Український наступ, попри взяття П'ятихаток, іде повільніше, ніж хотілося б. Є багато версій чому все йде так, як йде. Як зауважує колишній віцепрем'єр росії, економіст Альфред Кох, який давно виїхав з рф, йому найбільше подобається та версія, яка стверджує, що це і не наступ зовсім.
«Це атаки, що турбують противника (так, важкі, так, криваві, але іншими його не проймеш), які змушують його присунути свої резерви ближче до лінії фронту, — пише Альфред Кох у соцмережах. — Тобто в зону досяжності української артилерії (як ствольної, так і реактивної).
І тільки коли таким чином сили противника будуть достатньою мірою виснажені, тоді й буде завдано удару основними силами, які Україна так довго збирала й готувала.
Де буде завдано цього удару? Невідомо. Навряд чи там, де зараз триває ця гра нервів. Може, під Вугледаром на Волноваху. Може, від Херсона через Дніпро. Може, буде десант на Кінбурнську косу. А може і зовсім — від Нікополя, дном зниклого Каховського водосховища. Або цим же дном, уздовж лівого берега, взагалі без форсування Дніпра.
Коли це станеться? Може — завтра. А може, в серпні. А може, і зовсім без F-16 не почнуть. А отже — не раніше весни наступного року. А може, нам морочать голову і F-16 будуть в України вже через місяць. Тут саме місце вжити словосполучення «ми люди маленькі й всього не знаємо», але, щоб уникнути побоїв, я від цього утримаюся.
Ще ми забули про керовані реактивні бомби GLSDB, які ще взимку пообіцяли союзники. І які хороші тим, що вони дешеві, їх багато і вони б'ють на 150 км. І, наскільки я пам'ятаю, вони теж мають надійти в Україну приблизно наприкінці літа — на початку осені.
На мій дилетантський погляд, те, що зараз відбувається — це зовсім безперспективно. І навряд чи сам Генштаб ЗСУ покладає на ці атаки якісь серйозні надії. Що ось, мовляв, цими атаками вони прорвуть оборону противника на стратегічну глибину і вийдуть до берега Азовського моря. А раз так, то єдине логічне пояснення — перемелювання за допомогою артилерії резервів супротивника й ослаблення його перед початком реального наступу основними силами.
Держсекретар США Блінкен все-таки зустрівся з Сі Цзіньпіном. Обидві сторони прекрасно розуміють, що вони сильно залежать від стабільних і передбачуваних відносин одна з одною. І що необхідно будь-що-будь уникнути конфронтації. І зараз стало ясно, що деескалація цих відносин почалася. На тлі взаємних (зокрема й суто економічних) вигод від такої деескалації, відносини з росією для Китаю — суща дрібниця, якою він, не замислюючись, пожертвує, якщо побачить, що це підвищить шанси на відновлення тієї багаторічної співпраці, що була між США і Китаєм у дотрампівську епоху".
Загалом, вважає Кох, візит Блінкена до Пекіна можна вважати вдалим. І, мабуть, там вдалося домовитися про зустріч Байдена із Сі Цзіньпіном або на початку вересня на саміті 20-ки в Індії, або в листопаді, на саміті АТЕС у Сан-Франциско.
«Усе це погані новини для Путіна, — підсумовує Альфред Кох. — По-перше, тому, що Блінкен у Пекіні ще раз отримав запевнення від китайської сторони, що Китай не постачатиме росії зброю. А по-друге, тому, що стало зовсім очевидно, що для Китаю хороші відносини зі США мають явний пріоритет перед відносинами з росією. І це відкриває перед путіним досить похмурі перспективи. Він може ще тріпотіти, проводити чергову мобілізацію, але він своє вже відспівав. Стратегічно він цю війну вже програв. Захід, за нейтралітету Китаю, його дотисне. Так що справа наша — права. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами».
Читайте також: «Ми подарували тобі час, щоб збільшити твої шанси на виживання»: військова звернулась до мобілізованих
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
988Читайте нас у Facebook
