- 28.09 22:32 Незвичайний грушевий компот: справжня насолода в осінній день
- 28.09 22:01 Присвячена подвигам воїнів у боях за південь: український гурт презентував пісню про героїв
- 28.09 21:30 Як прокидатися рано вранці: хитрощі, які вам точно допоможуть
- 28.09 21:15 Дружина Брюса Вілліса не змогла стримати сліз, розповідаючи про хворобу знаменитого актора
- 28.09 21:00 Окупанти відводять війська: аналітик про прорив українських бійців під Бахмутом
- 28.09 20:30 «Західна частина Чорного моря здебільшого непридатна для використання росіянами», — аналітик
- 28.09 20:15 Незвично та апетитно: мариновані кавуни в банках на зиму
- 28.09 20:00 На війні був менше двох місяців: болюча історія про загибель українського захисника
- 28.09 19:53 Знаменитий футболіст виставив себе дурнем під час пробиття пенальті
- 28.09 19:46 ЄС продовжив термін дії тимчасового захисту для українських біженців: що це означає
- 28.09 19:25 «Чому українців вкотре виставляють терпілами і „фашистами“ на радість кремлю»: журналістка про скандал через ветерана СС «Галичина» в парламенті Канади
- 28.09 19:24 Житлові сертифікати «єВідновлення» вже у «Дії», але скористатися ними не можна

Країна: Іспанія
Мануфактура: Lladro
Рік створення: 2008
Скульптор: Virginia González
Розмір: 39×26 cm
Лімітована серія
Із експозиції «Shvets Museum»
Ніхто не знав, коли той чоловік з’явився в їхньому місті. Інколи всім здавалося, що він був там завжди. Стоячи на колінах на напівстертих ногами перехожих камʼяних плитах міської площі, шматочками кольорової крейди він постійно щось малював — янголів, дивовижні сонячні краєвиди, щасливих дітей, яскраві квіти.
Люди давно звикли до цього чоловіка. Одні з них кидали монети. Прямо на малюнки. Інші зупинялися і довго з ним розмовляли. Зазвичай розповідали про свої турботи, про свої надії; про своїх дітей…
Чоловік мовчки слухав, продовжуючи малювати. Він завжди більше слухав, ніж говорив.
Одного разу чоловік почав збирати свої речі, вирішивши залишити це місто. Навколо зібралися люди і здивовано дивилися на нього. Хтось раптом сказав: «Ну, добре, ти вирішив від нас піти. Але залиш хоч що-небудь. Напам’ять…»
Чоловік показав порожні руки. Що він міг їм залишити, якщо у нього нічого не було?
Проте люди, обступивши його зі всіх боків, чогось чекали. Тоді він дістав із наплічника різнобарвні шматочки крейди, якими малював янголів, квіти і чиїсь мрії, і роздав їх присутнім. Після цього, не промовивши ні слова, пішов собі.
І знаєте, що зробили люди з отими шматочками кольорової крейди? Та практично нічого. Хтось віддав сусідові, хтось відніс у місцевий природознавчий музей, хтось просто поклав у шухляду та з часом про них взагалі забув.
І лише одна маленька дівчинка відчула, що їй випала рідкісна можливість розмалювати світ кольорами дитячих мрій. І вона почала малювати. Щодня. Щогодини. Щохвилини. І після школи стала відомою художницею. Вона, на відміну від інших, свій шанс, подарований долею, не змарнувала…
Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.