- 19:10 В росії планують збільшити армію ще на 100 тисяч людей: Зеленський розповів про підступні плани путіна
- 18:55 20 років разом: стало відомо, як Чарльз III та Камілла відзначать порцелянове весілля, і при чому тут Бекхеми та Італія
- 18:23 Конкуренція зростає, а зарплата? Які тенденції на ринку праці в Україні у 2025-му
- 18:06 Як відновити тюль і повернути йому білизну: «секретна порада» від Марини Жукової
- 17:57 81% українців не відчули відключень, попри «лякалки» псевдоекспертів, — блогер
- 17:46 На них чекає «поцілунок долі»: хто зможе скоро розбагатіти завдяки щасливому випадку
- 17:35 Одним ворожим штурмовиком стало менше: воїни ЗСУ знищили російський Су-25 на Торецькому напрямку
- 17:22 Криптовалюта стане легальною до літа — власники заплатять 18% податку?
- 17:03 Платіжку за світло можна суттєво зменшити: в Міненерго поділились з українцями «лайфхаком»
- 16:40 Поки Потап мучить глядачів «Хуторянкою»: Каменських показала, як виступила у Варшаві
- 16:21 Колись були друзями: британський комік розповів про принца Гаррі
- 16:18 Клуб з третього дивізіону приголомшив «Манчестер Сіті» голом з центру поля

Мануфактура: Lladro
Час випуску: 1987
Скульптор José Roig
Розмір: 36×58 cm
Лімітована серія
Із експозиції «Shvets Museum»
Днями рано-вранці біля невеликого овочевого базарчика на столичному Печерську до мене підійшла інтелігентного вигляду доглянута дама приблизно мого віку і запитала:
- Вибачте, у вас … закурити не знайдеться?
Від несподіванки я просто здивувався. Востаннє мені на вулиці таке запитання ставили багато років тому, ще у шкільній моїй юності. Група злегка приблатнених вуличних хуліганів зупинила тоді мене, худючого інтернатського очкарика, і у властивій для них манері не так запитала, як швидше зажадала дати їм «цигарку». Моя ледь чутна відповідь «Не палю» обернулася тим, чим, власне кажучи, й мала обернутися. Збитий сильним ударом у голову з ніг, я ледве встиг намацати в траві окуляри, що дивом не розбилися, і пуститися з усіх ніг бігти геть. Під глузливе улюлюкання місцевої босоти.
На цей раз у мене знову мимоволі вирвалося:
- Не палю…
Незнайомку, як мені здалося, це спочатку трохи здивувало. А потім, відійшовши кроків на десять, вона раптом обернулася і, уважно подивившись на мене, якось по-доброму сказала:
- Щасливий…
Цілий день не міг забути випадкову зустріч. Мені чомусь подумалося, що це її «Щасливий» стосувалося не стільки того, що я не палю, скільки до, очевидно, зовні помітної констатації внутрішнього стану, знайомого останнім часом багатьом із нас: постійні тривоги, переживання за рідних та близьких, вічні проблеми, що виникають одна за одною і з боку схожі на снігову кулю, але при всьому цьому і глибоке почуття задоволення від того, чим доводиться займатися, і відчуття взаємності, що гріють душу, від любові до тих, кого любиш, і ні на мить не зникає надія на те, що кожному з нас окремо і всім нам неодмінно вдасться пережити ці страшні випробування, породжені безжальною війною. Пережити — і знову повернутися до мирного та спокійного життя в країні, яка перемогла ненависного ворога.
Досі не можу зрозуміти, як їй вдалося прочитати все це по обличчю людини, змученої постійним вирішенням великих і дрібних питань, на які часто не знаходяться відповіді. По обличчю, яке я щодня спостерігаю в дзеркалі і при цьому чомусь не завжди помічаю в ньому те, що з першого погляду зуміла помітити дивна незнайомка, — відчуття внутрішнього щастя. Все-таки щастя. Незважаючи ні на що… Може, вона просто щось знала?
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати того, що бажаю всім щоранку (ось уже цілих шість із половиною років поспіль!), — добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.
вологість:
тиск:
вітер: