«Зрештою країни Заходу мають обирати», — голова Служби зовнішньої розвідки
Широкомасштабна війна росії проти України увійшла у критичний період. Сьогодні від зваженої оцінки намірів противника залежить вкрай багато. путін вірить, що, не спромігшись перемогти України за три дні у широкомасштабній війні, кремль пройшов точку неповернення у відносинах з Заходом. Вороття немає, російський диктатор може лише тріумфально перемогти або нищівно програти. Про це написав у авторській колонці для «Інтерфаксу» Олександр Литвиненко, голова Служби зовнішньої розвідки України, додавши, що наразі існують чотири завдання, які кремль вирішує:
«Завдання 1 — забезпечити внутрішню стабільність, мобілізувати населення та економіку, збільшити виробництво озброєння та військової техніки. Зачищено політичне поле: знищено або маргіналізовано ліберальну й ультраправу (т. зв. „турбопатріоти“) опозицію. У 2026 році обсяги військового виробництва у рф мають підтримувати масштабні бойові дії високої інтенсивності, а у 2028 році рф має відновити воєнні спроможності, які вона мала на 2022 рік. Вже у 2024 році майже 40% видатків бюджету йде на війну (29,4% або понад $ 100 млрд — на оборону та 9,2% або $ 34 млрд — на правоохоронців і спецслужби). У 2025 — 35% ($ 93 млрд та $ 35,5 млрд відповідно), у 2026 році — 30,5% ($ 80 млрд та $ 37 млрд відповідно). У 2023 році ці показники становили 31,8% ($ 69,5 млрд — на оборону та $ 35 млрд — на правоохоронців і спецслужби)».
Завдання 2 для диктатора путіна, вважає Литвиненко, — сформувати альтернативну Заходу коаліцію держав — «коаліцію більшості»:
«Мета рф у побудові коаліції більшості є «нормалізація Заходу», перетворення його на ще один регіон (Євро-Атлантика) з перспективою подальшого вбудовування західних країн у свої регіони (Північна Америка, Європа, Східна Азія), а США — просто в ще одну провідну світову країну. На їхній погляд, Захід — це потужна, проте відступаюча натура. Для цього потрібно, у т.ч. посиленням ядерного шантажу, зламати волю Заходу до конфронтації, переконати західні еліти, що вони беззаперечно програють та їм слід мирно відступити. Ключову роль тут матиме посилення воєнної потужності росії, Китаю та інших країн коаліції більшості. Зрештою країни Заходу мають обирати: перетворитися на ізольовану фортецю або приєднатися до більшості світової спільноти.
Завдання 3 — підготовка до майбутньої агресії проти інших країн. Наразі пріоритет — Молдова і країни Балтії: Литва, Латвія, Естонія, вся західна частина колишнього СРСР. Кремль вже розпочав таку роботу. Привід — порушення прав російськомовних (передусім Латвія, Естонія). Москва вже волає про утиски російськомовних у Балтії та право народів на самовизначення".
Завдання 4 — роздмухування конфліктів на Близькому Сході, в Африці та на Балканах.
«Про підходи рф до близькосхідного конфлікту відомо. Але не варто забувати про Африку, — пише Литвиненко. — Публічна страта пригожина аж ніяк не означає, що кремль відмовився від пригожинського modus operandi на континенті. Москвою вже апробовано підхід, коли дії псевдонайманців тісно скоординовані з активністю агентури впливу у місцевому істеблішменті, а також пулом політтехнологів та spin-doctors (політичний бек-офіс). Все це має забезпечити необхідний для кремля політичний ландшафт у країні або регіоні».
За словами Литвиненка, росіяни прагнуть скористатися послабленням позицій Заходу, насамперед Франції, у Сахелі та Африці загалом. Йдеться про природні ресурси, намагання обмежити доступ європейців до урану, нафти й газу, позбутися альтернативних до російських джерел постачання.
Раніше політичний експерт Вадим Денисенко розповів про страхи путіна та настрої в російському суспільстві. А директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко спрогнозував, як може вплинути на війну в Україні закінчення чергового палестино-ізраїльського конфлікту.
Фото: szru.gov.ua/
853Читайте нас у Facebook
