Під час однієї з поїздок дивовижно красивим іспанським островом Тенеріфе я почув від місцевого гіда несподівану версію історії про Красуню і Чудовисько, яка відома усьому світу завдяки старовинним казкам, а останнім часом ще й численним їхнім екранізаціям. І спочатку навіть не повірив, думаючи, що все це лише приманка для туристів. Але хто міг би подумати, що насправді ці казки були засновані на реальних подіях. Ось тільки якщо у казки був щасливий кінець, то насправді, як нещодавно написало видання Ancient Origins, все виявилося куди трагічнішим.

Вперше казка «Красуня і Чудовисько» (в оригіналі вона називається La Belle et la Bête) була опублікована у Франції в 1740 році. Так ось історики дійшли висновку, що цей казковий сюжет був заснований на реальному житті людини на ім'я Петрус Гонсалвус (на іспанський манер його називали Педро Гонсалес). Якщо точніше, то на історії його одруження з красивою молодою жінкою на ім'я Катрін.

Цей «дикун», як його називали раніше, народився на острові Тенеріфе в 1537 році. Коли хлопчику виповнилося 10 років, його «подарували» королю Франції Генріху II для участі в королівських розвагах разом з карликами та блазнями. Гонсалвус вважався небаченою дивиною через своє рідкісне захворювання, яке в 16 столітті ще не було вивчено.

Зараз ця дуже рідкісна хвороба відома вченим і називається вона гіпертрихозом (або «синдром перевертня»). Внаслідок цієї хвороби обличчя людини, а також її тіло покривається рясним волосяним покривом. Тобто волосся росте у великій кількості там, де його не повинно бути.

Хоча Гонсалвус і вважався «дикуном» й «звіром», король Генріх II зумів оцінити його досить високий інтелектуальний рівень і навіть дав раніше безіменній людині власне ім'я. Пізніше Гонсалвусу вдалося здобути хорошу освіту, він вивчив кілька іноземних мов і добре освоїв тонкощі придворного етикету.

До цього дослідники дуже мало знають життя Гонсалвуса, хоча вважається, що він помер 1618 року. У той же час іспанські історики виявили архівні документи, які доводили, що Гонсалвус зміг добре інтегруватись у придворне життя. Згідно з цими документами, у віці 20 років Гонсалвусу було дозволено підносити страви для королівського столу.

Пізніше він почав вивчати право і — що неймовірно! — 1582 року навіть викладав цей предмет в університеті Сорбонна в Парижі.

Знайдені іспанськими вченими архівні документи підтверджують, що після смерті короля Генріха ІІ його дружина Катерина Медічі вирішила провести експеримент, щоб з'ясувати, які діти можуть народитися у Гонсалвуса. У 1570 році Петрус Гонсалвус одружився з рідкісною красунею Катрін Раффелін, донькою відомого французького купця. За час їхнього довгого шлюбу у пари народилося семеро дітей, і четверо з них також хворіли на гіпертрихоз.
На відміну від казки, в основу якої була покладена ця історія, життя Гонсалвуса та його сім'ї не було настільки вже щасливим. І його самого, і його родину незабаром відправили на «гастролі» різними європейськими країнами, щоб інші монархи теж могли побачити це «диво». Відомо, що «волохатих» дітей Гонсалвуса навіть «дарували» дворянами і ті поводилися з ними як із придворними свійськими тваринами.

Точна дата смерті Гонсалвуса достеменно невідома, хоча деякі вчені вважають, що він помер 1618 року в Італії. Дату смерті встановити складно через те, що не існує запису про смерть цієї людини, або вона не збереглася. Але вчені схиляються до першого варіанту, адже швидше за все Гонсалвуса не вважали повноцінною людиною, а отже її не можна було поховати за християнськими звичаями. Тому церковних записів знайти так і не вдалося.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш